Травнене Закарпаття. Частина 3. Загадкові дерева

Початок
Продовження

Цього разу - про цікаві традиції закарпатців, тобто, про те, що в Україні можна побачити лише в цих віддалених куточках країни.
Нам довелося побачити справжнє майське дерево, або Maibaum (у німців),  Máje (у чехів), Drzewko majowe (в поляків), або Майфу (тут, в угорців Закарпаття). 

Ні, ні одне дерево, - багато!
В двох-трьох селах, що розташовані у самісінького кордону з Угорщиною. Вдалося сфотографувати декілька, і майже всі - прямо з вікна автівки:

Травневе Закарпаття. Частина 2. Чизай

Початок подорожі 
Було ще дещо, що нас спонукало їхати цими вихідними - Свято вина, що проходить щорічно на одному з самих відомих виноробних підприємств Закарпаття, заводі "Чизай".
Зізнаюсь, що Закарпатськи вина загалом ми полюбляли давно, але Чизай з них виділили для себе якось одразу. Тільки не завжди його було можливо знайти в крамницях України. В одному магазі Запоріжжя нас запевняли, що таке вино загалом не продається в Україні, годі й шукати (якісь космонавти ;=) 
Однак, якщо дуже хочеться, то завжди знайдеш можливість купити улюблені вина! Користуйтесь, якщо не знали =)

Так, напередодні травневих свят, з сайта Чизай ми отримали запрошення відвідати підприємство під час Свята днів Відкритих дверей. 

З цікавою програмою, з дегустацією, розповідями спеціалістів про виробництво, з можливістю побачити виноградники і, нарешті, щоб вживу доторкнутися до пляшок, обираючи собі вино з великого асортименту і будуючи на нього плани...

Дегустація вина, розваги, конкурси на пленері...

Травневе Закарпаття. Частина 1

"Найприємніше в поїздках - це те, що в них тебе оточує одноразовий світ, - казав Чак Паланік в своєму "Fight Club", - Поселяєшся в номері готелю і знаходиш там одноразове мило, одноразові пакетики з шампунем..."

Продовжу від себе: мандруючи навіть на недалеку відстань і навіть на пару днів, зустрічаєш масу незнайомих тобі людей, міняєш оточення, середу існування. І цей одноразовий світ дозволяє забути тобі хто ти, які в тобі були турботи, клопоти, справи... Допоки ти мандруєш, ти поза всім цим, ти забуваєш про це. Ти тимчасово інша, в іншому світі. Це незвичайне почуття допомагає віддалитися від своєї особистої сірої повсякденності і побачити себе та тих, хто поряд, іншими очима... 

Цього разу рішення все кинути, зібрати речі та зірватися в свою маленьку мандрівку у нас зайняло якихось пів-години =) 

 * Адже попереду 4 вихідних, а в наших "палестинах" - жодного натяку на гарну теплу погоду (вважай, шашлично-пивасико-дачно-корисну)!

 * Набридло сидіти вдома вже підряд другій цикл свят (Великдень нас теж "прокатив" з погодою)!

 * Нас запрошував "Чизай" на щорічний "День відкритих дверей" 

 * Та просто - Хочуууу! Давно не їздили нікуди! Подаруйте мені це на прийдешній ДН! Мені більш нічого не треба! (ну так, увімкнула в собі вередливу примхливу жінку =)

Літнє, прогульне. 2. Море

А ще цього літа було море. 
Наше, тепле, Азовське.
Шлях від нас - рівно 1000 км.
Навмисно поїхали через Вінницю, щоб побачити цікавинки цього гарного міста - світломузичний фонтан, якій є найбільшим в Україні та Європі. 
Ось, є трохи свого відео, милуйтесь та насолоджуйтесь й ви:

  

Дорогою до моря.

Мандрівка Україною_ Частина 9. Чернівці і Хотинська фортеця

 Закінчення подорожі.
Ось вона вся:

Частина 1.  Тунель кохання

Частина 2.  Рівненський зоопарк

Частина 3.  Дубенський замок

Частина 4.  Козацьки Могили

Частина 5.  Кременецька фортеця

Частина 6.  Тернопіль

Частина 7. Коломия

Частина 8. Заліщики

Тепер був фактично шлях додому. Але ж ми його просто так не змогли проїхати! =)

Ми завернули до Чернівців, помилуватися маленьким Парижем.

Часу було небагато, тому що ввечері потрібно вже бути вдома (відпочити роботою і школою). Тому ми просто проїхались крізь все місто. І це було фантастично, повірте! 

Мандрівка Україною_ Частина 8. Заліщики

Друзям з Блогеру скажу по секреті, що не встигаю описувати свої подорожі. Катастрофічно не встигаю!
Тому, вольовим рішенням відправляю весь травневий цикл "Мандрівка Україною_..." в липневі публікації минулого року (де їм і належить бути).
Декілька днів ще повисить новий пост, а далі з цім циклом можна буде завжди ознайомитись, якщо кликнути на відповідну картинку на лівий панелі.

• Частина 1.  Тунель кохання
• Частина 2.  Рівненський зоопарк
• Частина 3.  Дубенський замок
• Частина 4.  Козацьки Могили
• Частина 5.  Кременецька фортеця
• Частина 6.  Тернопіль
• Частина 7. Коломия

Описую останній день тієї подорожі. 

З Коломиї ми попрямували на Чернівці - це вже майже поворот додому (див. мапу).

День був сонячним та дуже гарним для світлин. Ми не стримувались -)

А ось те, заради чого ми звернули з траси - види на село Заліщики.

Мандрівка Україною_ Частина 7. Коломия

Сама собі пообіцяла закінчити опис нашої травневої подорожі ще цього року, тепер маю клопіт напередодні НР =)

Треба якось запам'ятати, нарешті, що не можна відкладати на потім такі справи.

Отже, звітую (насамперед перед собою)):

• Частина 1.  Тунель кохання
• Частина 2.  Рівненський зоопарк
• Частина 3.  Дубенський замок
• Частина 4.  Козацьки Могили
• Частина 5.  Кременецька фортеця
• Частина 6.  Тернопіль

Шлях до Коломиї...

Самі неприємні спогади, котрі гальмували, варто зараз зізнатися, мій опис...

Спочатку дорога від Тернопіля була сповнена гарних краєвидів. Особливо, коли ми їхали вздовж Дністра. 

Мандрівка Україною_ Частина 6. Тернопіль

Початок мандрів

• Частина 1. Тунель кохання
• Частина 2. Рівненський зоопарк
• Частина 3. Дубенський замок
• Частина 4. Козацьки Могили
• Частина 5. Кременецька фортеця

З Кременця ми рушили на Тернопіль.

Загалом ця місцевість відрізняється від інших підвищеним почуттям патріотизму (як на мене). Це завжди було у підсвідомості волинян, подолян, буковинців, галичан та всіх західняків загалом. А зараз, після Революції Гідності, це вийшло назовні. Майже кожне село або місто поряд з дорожнім вказівником назви населеного пункту зустрічало (та потім проводжало) нас флаґштоком з прапором, а частіше - двома: синьо-жовтим і червоно-чорним. Авта, заправки, крамниці, приватні садиби, хвіртки, балкони прикрашені українськими прапорцями (про адмін.будівлі вже не кажу), бильця мостів і переїздів, автобусні зупинки, паркани, брами, водяні колонки - пофарбовані тими самими кольорами.

Мандрівка Україною_ Частина 5. Кременецька фортеця

Початок мандрів

• Частина 1. Тунель кохання
• Частина 2. Рівненський зоопарк
• Частина 3. Дубенський замок
• Частина 4. Козацьки Могили

Рушаємо далі.

З с.Пляшева ми спочатку хотіли було поїхати подивиться Чортів камінь. Але місцеві мешканці, подивившись на нашу автівку (мінівен, есічо, європейського походження)), задумливо похитали головами: "Ви там свої колеса й залишите, там дороги майже нема..."

Отже, не судилося. Якість доріг нам ще не раз вставить палиці в колеса (каламбурчик!). Ну, про це буде далі.

Прямуємо на Кременець!

Кременецький замок (а скоріш, все ж, фортецю) в туристичних путівниках часто називають перлиною Поділля. Навіть зараз, стоячи в розвалинах, фортеця вражає!

Для допитливих: Вікі, інфа Туристу, Історія фортеці, 

Розташована вона на Замковій горі (ось ми підіймаємося автівкою - де ще асфальтовою дорогою, де вже давньою бруківкою):

Мандрівка Україною_ Частина 4. Козацьки Могили

Початок мандрів

• Частина 1. Тунель кохання
• Частина 2. Рівненський зоопарк
• Частина 3. Дубенський замок

Продовжую розповідь про нашу весняну мандрівку (поки рік не закінчився)).

З Дубно ми попрямували на с.Пляшева, де знаходиться Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви», відомий також як «Козацькі Могили».

Повну інфу можна дізнатися з Вікі, з газети "Історична правда", з Сайту-"Музею". Я же вам розповім про наші враження та покажу світлини.

Мандрівка Україною_ Частина 3. Дубенський замок

Початок мандрів:

• Частина 1. Тунель кохання

• Частина 2. Рівненський зоопарк

Виконую обіцянки, допоки не пройшло півроку =) 

Продовжую опис нашої травневої мандрівки.

З Рівного ми тоді поїхали на захід країни - в славетне місто Дубно:

  

Мандрівка Україною_Частина 2. Рівненський зоопарк

Продовжую знайомити своїх читачів зі своїми враженнями від мандрів.

Друга дитина підростає, а ми жодного разу не побували в Рівненському зоопарку. Зате в Київському були пару разів зі старшою... 

Вважаю, то неподобство! Своє, місцеве, теж треба знати й цінувати. 

Виправляємось:

Спокійно! Без паніки. То був жарт! =)

Мандрівка Україною_Частина 1. Тунель кохання.

"Не пройшло й півроку" - це так називається...

Але що поробиш, якщо наша мандрівка, що традиційно проходила в середині травня (на мої уродини)), припадає якраз на кінець навчального року і початок дачного сезону? А купа світлин з мандрівки потребує перегляду, обробки, осмислення, систематизації та ще ж тексту додати треба! Тому я так запізнилась цього року. Але дала собі слово опублікувати-показати, значить, виконую.

Цього року ми вирішили ознайомитись з тими цікавинками, що знаходяться майже поряд.

Отже, Частина 1.
Рівненська обл. село Клевань. 
"Тунель Кохання".

Ботанічний феномен — «живий» зелений тунель у лісовому масиві, утворений заростями дерев та кущів. Переплітаючись між собою гілками і листям, вони виглядають наче тунель точної арочної форми. Кажуть, арка має символічне значення. Ті, хто побував тут, розповідають про дуже сильну ауру, яку можна відчути. А колія на дві рейки – це ніби символ шляху для двох доль. Якщо самотня людина, стоячи у цьому тунелі, загадає бажання знайти свою половинку, воно обов'язково збудеться. Пари ж просять у долі вічного кохання. 

І справді, важко втриматись, щоб не загадати бажання, коли стоїш ніби посеред казки. Тут все здається якимось чарівним…

Львов. Послесловие

(завершение цикла о майском уик-энде. Начало здесь:  

Львів. Казки середньовічча

Львов как подарок

Двери старого города
Город уникальных эмоций и впечатлений)

Завершаю своё повествование о львовском уик-энде рассказом про посещение Олеського замка и "Вечирке" с нашими гостинцами.

Львов. Город уникальных эмоций и впечатлений

(продолжение цикла о майском уик-энде. Начало здесь:  
Львів. Казки середньовічча

Львов как подарок
Двери старого города)

Львов - это удивительный город с европейским лицом и поистине украинской душой.






Сочетание древней архитектуры и кипящей жизни современного европейского города увлекает любого туриста и заставляет любоваться собой вновь и вновь:

Львов. Двери старого города

(Продолжение цикла о майском уик-энде. Начало здесь:
Львів. Казки середньовічча

Львов как подарок)

"Встречают по одежке"...
Наверняка, у каждого путешественника имеется свой пунктик по поводу знакомства-оценивания нового города или примечательного места. 
У кого-то это витрины, фонари, вывески, балконы, лавочки канализационные люки или даже урны-)). 
У меня же при виде Львовских домов и улочек в старой части города сначала у меня дух захватывало от всех объектов. А потом я начала "ловить" видоискателем фотоаппарата двери... Нет, не так, - ДВЕРИ Львова-))

Львов как подарок

(Продолжение цикла о майском уик-энде. Начало: 
Львів. Казки середньовічча)

Арина нас накануне поселила в хостел прямо в центре города (сняла целую комнату с двуспальной кроватью, умничка дочка)), напротив входа в городскую ратушу. Тем вечером мы много гуляли и от эмоций уснули не сразу. 

На фото я уже с пахучим подарком от дочери

Но рано поутру, в мой ДР, мы легко проснулись под бой часов городской ратуши. 
Загулявшие туристы еще шумно вываливались из знаменитого ресторана "Криївка" (как мы позже узнали, вход был прямо под нашим хостелом), а город уже расчесывался, умывался и прихорашивался при помощи работников коммунальных служб. 
Мне уже не спалось и я с интересом наблюдала за просыпающимся городом.

Львів. Казки середньовіччя

Удивились моему украинскому? - Да я сама удивлена-))
Обычно я разговариваю по-русски, хотя за 2 десятилетия жизни в Украине уже давно научилась и думать, и писать (иногда) по-украински. А разговаривать как-то не было особой необходимости ни по работе, ни в быту. К тому же, мне претит говорить суржиком, а до чистой правильной мовы я не была готова (основ языкознания маловато, я ж в РФ училась)). 
Но в прошедшие выходные мне выпал шанс вволю потестировать свой украинский! -)) Нет, я могла бы и дальше с упорством "загарбника" использовать "великий и могучий" (его понимают в Украине везде и, вопреки "пугалкам" русскоговорящих, нигде не побьют)), но... чисто из уважения к жителям уникального европейского западноукраинского города, и, чтобы проникнуться атмосферой Галичины, я пару дней розмовляла на державной мове-))

Так случилось, что на свой 42-й день рождения я получила от любимого и дочуры неожиданный и очень приятный подарок - путешествие во Львов!
Нет, я уже бывала в этом городе не раз, но это было или проездом, или "наскоком", по делам... Ни разу мне удавалось без спешки и суеты осмотреть город и раствориться в его сказочных улочках.
А посмотреть во Львове есть на что!