Літнє, прогульне. 2. Море

А ще цього літа було море. 
Наше, тепле, Азовське.
Шлях від нас - рівно 1000 км.
Навмисно поїхали через Вінницю, щоб побачити цікавинки цього гарного міста - світломузичний фонтан, якій є найбільшим в Україні та Європі. 
Ось, є трохи свого відео, милуйтесь та насолоджуйтесь й ви:

  

Дорогою до моря.

...А знаєте, вона мені дуже важко далася... не тому, що їхали вночі (мені це подобається, ми "махрові далекобої"), а тому що звичний за роки життя тут, на Волинському Поліссі, пейзаж невдовзі після того, як ми рушили, поступово змінився. Ялини та сосни різко закінчились, папороть та мохи щезли, болота та річки з чистими берегами пропали... 

Поступово з'явились мішані ліси, безкрайні лани, жирні високі бур'яни між ними, широкі річки із заростями комиша. Потім, ближче до Херсонській області пішов лісостеп, злакові трави узбіччям, різнобарвні польові квіти, пірамідальні тополі...

І ці маленькі равлики на травичці, бачите?.. -

- Всі ці знайомі квіти, трави, ландшафти, навіть о ті равлики (!) викликали в мене якийсь неспокій, що межує з острахом. Я потім зрозуміла - це все було мені знайомо з дитинства. Клімат, рослинність, пейзажі - все, як на моїй малій батьківщині (що зараз є важко хворою((. 
Прийшлося переконувати свою підсвідомість, що я зараз в Україні, вдома, що я в небезпеці, що все нормально. 

Потім, коли вже на морському відпочинку я довго не чула української мови від людей, що мене оточували, мені ще не раз доводилось вмикати своє внутрішнє НЛП. 
Жах! 

Тоді я вимагала від своїх коханих чоловіків гучно розмовляти в натовпі зі мною (і не тільки) виключно "на мові". 

Інколи тролила барменів, офіціантів і продавців:

"Будь ласка, мені філіжанку кави!"

"Скільки це коштує?"

"Дайте склянку води, будь ласка" 
"Відкоркуйте мені пляшку" 

(так, я хунта!)

А поки...
Поки ми на шляху до моря не стали оминати найбільшу пустелю Європи - Олешківські піски. Побували з самого краєчку, бо реально машинка, що постояла 5 хвилин, почала "тонути" в дрібнесенькому білому піску.

Навіть ми самі, недовго стоячи на одному місці, відчули підступну зибучість (як це українською - хиткість?) піску цього унікального українського місця...

В номері - відсипаємось та смакуємо славнозвісну мелітопольську черешню.
А потім - пляж, море, пісок, хвилі, мушлі-черепашки, сонечко і ліньки фотографувати...

Ось бачите? - Я без своєї червоної сумки на пляж майже не виходила. Знаєте що там? 
=)
Те, без чого я навіть відпочивати не можу -)

Все одно, коли море штормить, сонце пече і ти "гориш" вже на 3-й день, іншого зайняття на пляжі годі й шукати =)

Зустрічаємо захід сонця

Ввечері інспектуємо місцеву кухню та йдемо "вразнос" =)

Так і відпочивали - вночі купались, вдень пили, дитиною займались ведмеді аніматори  =)

Ще були атракціони і дельфіни

Макар поплавав з дельфіном - була купа емоцій! Казав, що дельфін теплий і м'якій на дотик. І ще він після цього плавання швидко навчився плавати сам =)
А наприкінці відпочинку у нас була справжня "розвіртуалізація" з мелітопольською колежанкою! 
Колись ми з Вікою познайомилися тут, на Блогспоті. Ми "ходили" друг до друга, милувалися роботами, коментували пости. Потім почалась Революція Гідності. Наші пости стали не про шитво або вишивання (або квіточки-собачки), - багатьох майстринь нашої великої спільноти тоді турбувало інше. 
А потім були дні розстрілів на Майдані. Ми вже не просто переписувались, - ми телефонували один одному вночі, вдень, разом плакали, разом, захлинаючись від потрясіння, жаху, болю за Небесну сотню, намагалися зрозуміти те що відбувалося. А потім разом переживали кримську окупацію, початок війни...
Все це - на відстані майже 1000 км. За ці роки вже стали близькими, але ми жодного разу не зустріличася в реальності.
І тільки цього літа це сталося. Ми зустрілись і поспілкувались "вживу". Познайомились вдруге, так би мовити. Віка приїхала з Жанною, з якою я вже познайомилася на ФБ, і ми провели чудовий час, знайомлячись, спілкуючись, засмагаючи ) 

Дівчата привезли купу мелітопольських смаколиків, які ми марно намагалися з'їсти, запиваючи шампанським .
Дякую вам, Віка і Жанна, за цю зустріч!

Ось таким насиченим було наше "морське" літо.