11 червня 2015 р.

Мандрівка Україною_ Частина 6. Тернопіль

Початок мандрів

З Кременця ми рушили на Тернопіль.
Загалом ця місцевість відрізняється від інших підвищеним почуттям патріотизму (як на мене). Це завжди було у підсвідомості волинян, подолян, буковинців, галичан та всіх західняків загалом. А зараз, після Революції Гідності, це вийшло назовні. Майже кожне село або місто поряд з дорожнім вказівником назви населеного пункту зустрічало (та потім проводжало) нас флаґштоком з прапором, а частіше - двома: синьо-жовтим і червоно-чорним. Авта, заправки, крамниці, приватні садиби, хвіртки, балкони прикрашені українськими прапорцями (про адмін.будівлі вже не кажу), бильця мостів і переїздів, автобусні зупинки, паркани, брами, водяні колонки - пофарбовані тими самими кольорами.


Адже саме тут колись діяли повстанські загони, існували криївки, таємничими стежками дівчатка-зв'язкові передавали звісточки, місцеві мешканці всіляко допомагали "лісовим браттям", і всі разом давали гострого перцю в красний зад верхівці Сесесеру, заважаючи ще добрий десяток років "впевнено та побєдоносно" завершити "вітчизняну війну". Подекуди
вздовж траси ми бачили охайні могили з прапорами і квітами - місця, де НКВСівці розстрілювали незламних духом українських патріотів. 
Слава Героям і вічна їм пам'ять!
Файне місто Тернопіль нас зустріло сонечком.
Ми не планували нічого в самому місті (за браком часу і знань визначних місць, залишили це на "колись"). Лише хотіли побувати у відомій далеко за межами міста музейній ресторації "Старий млин".
Хотіли - побували!
Побувайте і ви з нами (обережно! - багато світлин)!:
 









Інтер'єр ще більш колоритний!








Мене, авжеж, цікавили вишивані речі (навіть виворіт роздивилась)))! 




Дійсно, як у музеї, аж втомилися...


Рубелі бачите?  А пральники? =) Ось таким я колись у дитинстві пробувала прасувати лляний рушник, надивившись на свою стару бабцю - вона вперто не хотіла прасувати кухонні рушники сучасною праскою. 
Цікавий досвід, я вам скажу! -)






Наш, більш ніж колоритній, обід!












Здається, я обрала те ж саме, що й Оля Фреймут в "Ревізорі". 
Смачненько, ага!

Нарешті, кімната логічного завершення ситного обіду. 

...Ні-ні-ні! Це треба бачити! Так, це туалет (показую і для панночок, і для панів):






Відвертий стьоб!
=)




А порції були таки великі та ситні, що друге та десерти в нас майже не вміщалися =)
Хоча, подавалось дуже гарно, правда?

Після такого обіду треба відпочити перед дорогою...

1 коментар:

  1. Шкода, що не було у вас часу походити по мiсту. Бо гарне. Ставок чого вартий...
    Господар того ресторану де ви були ще одну файну штуку збудував - "Ковчег" Там також е що подивитися!

    ВідповістиВидалити

Зараз на сайті:
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...