15 грудня 2014 р.

Ялинкові прикраси. М'якенькі і затишні -)

Ніщо так не підвищує працездатність, як відсутність в будинку рукодільниці не тільки інтернету, але й комп'ютера ... навіть ненадовго!
І хоча ноут вже полікували, все знову налаштували, паролі згадали -) але звичка поменше в нього заглядати поки ще залишилася. Корисна звичка =)
Результат: дооформлені Смішарики (вирішила, що зараз будуть підвісками - ялинковими прикрасами):







Вишивала ще позаминулим літом на велике прохання синочка 
(котрий в них як раз був закоханий по "Pixel"). 


Одного (пінгвіна Піна) одразу ще тоді оформила в текстильну коробку
а ці сумували потроху на "стелі недоробок". 


Ось, тепер будуть розважати нас таким чином:



Задники зробила з фетру. 
Злегка набила холофайбером і зшила аплікаційною  строчкою на машинці:



А нещодавно в мою сторону впав чималий мішок лляних крайок 
(зі швейного цеху - від пошиття скатертин та рушників з популярних декоративних тканин з українським орнаментом). 

Кромки такі, щедрі - по дюйму шириною і 150-240 см завдовжки й до того ж різних забарвлень! 

Щастя квілткарки, загалом -) Вже бачу з них пошиту собі квілт-жилетку... де б ще часу зайвого знайти?.. не підкажете, га?


Ну а поки я ту жилетку шию у своєму мозку і, в основному, вже лежачи на подушці =) пошилися у мене з тих крайок ось такі ігрухі для "йолок" (зі Словника "Лєгітімного"))!





Ці іграшки-сердечка пішли на шкільний Ярмарок на честь... 
чи то міжнародного дня волонтера, чи то дня Збройних сил України 
(разом з моїм патріотичним печивом, звичайно)).








Ці йолки - для прикраси йолки (каламбурчик)) в нашому класі (у синочка):




























Решта (разом з моїм новим стосом торбинок)- для йолок на блок-постах наших захисників 
(наш лісгосп і самі живі ялинки для них передав з нашими активістами):
 

Ну зрозуміло, так? - лляні кромки, бавовняні (або лляні) задники в колір, холофайбер і багато декоративних машинних швів при збірці (воно ж сипке!). Але я впоралася!







Ну ось, поки так. В один пост не впхнути все нароблене (не вистачає часу на публікації). 
Дали буде...

1 грудня 2014 р.

Торбинки до дня Св.Миколая

Не прості торбинки.
Ці торбинки шились саме для наших місцевих хлопців, що воюють зараз в зоні АТО.

...Ви що ж думаєте, що сурові воїни, ці мужні і серйозні чоловіки, не хочуть Свята у ці грудневі дні? - ще й як хочуть! І символічні подарунки у таких торбинках з енергетичними цукерками-смаколиками, з цигарками та ще чимось приємно-корисним (волонтери і спонсори зараз над цім трудяться) їм зараз аж ніяк не зашкодять, а навіть навпаки - додадуть сили, терпіння та мужності вистояти і подолати ворога -)
Тому я наряду з іншими жінками долучилась до виготовлення торбинок до дня Св.Миколая для наших 240 солдатів зі славуччини. Кожна з нас шиє свої мішечки, виходячи з фантазії, можливостей, матеріалів і навичок.

Отже, мій стос торбинок спочатку довго народжувався  в голові (як і належно)), потім варто було підійти до коробок з тканинами... і робота сама закипіла:








Макар теж долучився до доброї справи -
вивертав кожен мішечок і розправляв своїми вправними пальчиками всі куточки

(бачите який він відповідальний і серйозний?):

Ну і нарешті, те що вийшло в результаті:

 25 торбинок - всі різні, кожен особливий, все шилося з добрими побажаннями:


Нехай наші хлопці повертаються з Перемогою та живими-здоровими!

29 листопада 2014 р.

Ідентифікація ...бочки

Нарешті!
Нарешті я це почала робити!
Тим літом, тим спокійним, мирним літом, коли ще нічого не віщувало, у мене було багато задумок, і я навишивала на дачі купу цікавинок. Їх залишилося тільки оформити... Але ви знаєте, що сталося восени рівно рік тому... І мої руки тоді опустилися... Я довго не могла ані шити, ані вишивати, ані творити щось безневинне і в рожевих шмарклях миле, відмежувавшись від дійсності
Зараз таке почуття, що ми, українці, прожили не рік, а цілу вічність! Такій він був ємний, багатий на події, потрясіння, кардинальні зміни у свідомості, переоцінки цінностей. Хтось скаже, що нічого, мовляв, не змінилося, все в країні і суспільстві залишилося як і раніше (а найпесимістичніші додадуть ще багато чого -((. Але я впевнена, що і країна кардинально змінилася, і сам українець. І назад дороги вже немає ("мамо, народи мене назад" не вийде). Мені здається, саме в 2014-му кожен з нас, нарешті, остаточно і безповоротно усвідомив себе НЕ громадянином населення, що живе на території України, а - саме УКРАЇНЦЕМ як частинкою народу, згуртованої єдиної нації.
Тепер у мене зовсім другий настрій. Я багато творю-вишиваю. Несподівано у мене менш ніж за рік народилося 3 (три!) вишиванки і десятки обкладинок для паспорта. На них українськи традиційні орнаменти і така робота мене дуже допомагала пережити ці місяці. Я майже перестала шити... Досі підсвідомо уникаю ті рукоробні місця і проекти, де мої погляди, м'яко кажучи, не поділяють (рано чи пізно епідемії зникають, але я не доктор)...

Але це був розлогий зачин, далі будуть нові рукотвори.
Отже, багато з моїх читачів знають мене як запасливу ґаздиню. То так і є, але наскільки я запаслива, не всі здогадаються ;-)  Останні років 6 я переважно засушую пряну зелень, ягоди, фрукти, деякі овочі, трав'яні збори для гарячих вітамінних напоїв. Агрегат у мене добрий (майже профі-), тому якість сушіння тільки спонукала мене на більші об'єми смаколиків.  
Одразу постало питання - як і де зберігати ті смаколики? Здавалось б, самий ліпший спосіб зберігання - в скляних файних банках (і видно, і по науці)). Але заховаєш їх десь далеко у шафі - забуваєш про наявність, виставиш на видне місце - сушіна з часом псується на світу (колір блякне, неапетитно виглядає).
І одного разу я знайшла вихід - діжки відра бочки з-під топінгу до кави, що мені навезла донька у великій кількості в бутність свою баристою в кав'ярні! Я ж підозрювала - хорошие сапоги, надо брать! міцні, фольговані зсередини, з міцною капроновою кришкою, знадобляться!
Зберігаються мої запаси в цих бочках відмінно! Не сиріють, не псуються, не втрачають колір, смак і вітамінність. А от самі бочки-то непрозорі, що там в них лежить - неясно... Проблему треба було якось вирішувати. Красиво вирішувати (рукодільниця я чи де?))
Так ось вам і розгадка назви поста:

Я їх ідентифікувала!  Не всі, але більшість (є потенціал для творчості і пошуку потрібних схем))

18 листопада 2014 р.

Вишиванка "Випробування"



Я шила чёрной ниткой на белом полотне.
Весна ползла улиткой, холодный день в окне.
Я шила чёрной ниткой... 

Зачем да почему?..
А за моей калиткой пора уж быть тому,
Что нам привычно в мае – 

- цветы, трель соловья,
Не выстрелы и взрывы, не крики "воронья",
Ни танки, ни могилы, ни "Грады" москаля!




По ткани, как по карте, стежком кружила я,
И ворожила долю, мир-счастье я звала.
Пунктиром нитки красной вела я разговор,
Об Украине милой, о муже дорогом,
О родине унылой и о чужой родне.
Я расставалась с прошлым в своём шитье.








И с сыном я молилась о счастье, о тебе...

Я шила чёрной ниткой на белом полотне,
А за моей калиткой ты улыбался мне.






Ця сорочка - моя перша.
І перша моя, і перша жіноча (що я вишивала). Моя виплекана, моя виплакана, моя омріяна...
Декілька років вона в мені визрівала, але... все ніяк не складався пазл. І тільки у лютому, нашому буремному лютому-2014, я нарешті зрозуміла, яку сорочку буду для себе вишивати.

Саме таку, трохи схожу на сокальську, але з краплиною червоного; з геометричними орнаментами, що притаманні нашому волинському Поліссю, але чорного (замість традиційного червоного) кольору; універсального крою, якій більш характерний для півдня України, - тобто тієї місцевості, звідки в кінцевому рахунку, якщо вірити історії Кубані, і пішло моє коріння...

Я вишивала свою сорочку пару місяців (тут про неї писала), сподіваючись, що вдягну її на свої уродини (травень), але не склалося. Чоловік був мобілізований, а мою вишиванку тра було везти зшивати до кравчині в Рівне.


Так вишиванка поступово почала набувати свій неповторний образ - додавались мережані рядки з "перлинною" ниттю, прутики ускладнювались в своєму розмаїтті, знайшла ось такі металеві пумпочкі до китиць, а коханого все не було... 




Потім й на рукавах зібрала пухлики та приєднала чимось схожим на полтавського черв'ячка 


Виворіт сорочки:






А милого все не було поряд.
Нарешті вдалося наприкінці літа з нагодою завезти деталі сорочки до кравчині самій... Готову вишиванку вона мені висилала службою доставки  
На Свято Незалежності у Львові я купила коралі з дукачами до цієї вишиванки, бо впевнена, що дуже скоро буде святкова нагода вдягнути її, і поряд зі своїми чоловіками в вишиванках пишатися тим, що я теж справжня українка. 

Світлини, де я вся така гарна пані та поряд синочок-заїнька   - то робота фото-майстра в студії.
Помилуйтеся ще:









Основа вишиванки - коломийська бавовна. 
Техніки: косий хрест, стебнівка, ретязь, мережки, прості декоративні шви. Муліне DMC (в т.ч. Perle Cotton).
З надією на скоріше повернення в родину коханого та доньки і загальну сімейну фотосесію в вишиванках,
ваша Цвєтана
Зараз на сайті:
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...