30 вересня 2014 р.

Нестримних хвастощів і вибачень пост

Трошки пропала з Мережі. 
Вся в справах і турботах... 
На коментарі до останніх постів постараюся сьогодні відповісти, вибачте, дорогі ПЧшечкі!
Чим я займаюся, що навіть в блог ніколи зазирнути?? - Шкарпетки в'яжу! -)) Нічні прохолоди підкралися непомітно, як завжди, втім. Вже 3 пари для малого готові, пара для коханого - теж. Настала і моя черга.
Вишиваю поточне. Обмірковую нові вишиванки коханому і синочку (вже лежать розкроєні).
Фоном до цього йдуть шкільні уроки з дитинкою, нова спортивна секція, додаткові заняття англійської... я ж "німкеня", нема кому навіть домашні завдання з ним робити-перевіряти!-((. 
А ще я нового "парубка" завела! а то коханий мені це роками забороняв. Скористалися нагодою, так би мовити-))
Ну, по порядку.
Шкарпетки показувати не стану, - звичайні, без затій, навіть не фотала. Ось, думаю, може, на своїх потестую нову модель (з голови, фантазійну)). Буде вдалою, хвастану-)
Наздоганяю СП, вишиваю чергові завдання.
Ось вишитий Вол з Олиного Вертепу-2015 (а може, це бугай або звичайна корова? підкажіть, знавці Біблії). Залишилося набити фігурку і пришити фетрове денце:

Ще 2 фігурки і остаточна зборка всього Вертепу. Сподіваюся до Різдва не збавляти темпу. Синок процес ретельно контролює, знає, що Вертеп буде пам'ятним подарунком для нього від матусі-)
Хвасти, які теж займають масу часу  (уявить, скільки я їх буду змотувати)): 

Давно хотіла зібрати всю палітру DMC і ось ще влітку завдяки щасливому збігу обставин (Лесю, спасибі!), придбала за дуже приємною, ще довоєнною, ціною пару-трійку сотень моточків муліне, яких мені бракувало
А потім довго шукала пластикові шпулі для них.
Нарешті, хом'як задоволений: і шпулі на гурті купила, і виробникові нашому зайвий раз не зрадила:

Ну і про парубка, як обіцяла -)


Знайомтеся: Тернопільський Сірий. ...ні, це не Сергій Притула 
(хоча, я його теж дуже поважаю і люблю)). 
Це сіре кошеня, воно родом з Тернополя. 
Я готую Макару гербарій, а кош долучився
Кот-мандрівник, загалом 
(Тернопіль-Львів-Славута)).

Хлоп'я вже встиг трохи підрости 
(поки поневірявся по кутах). 
Як вихований кіт, вміє все (умка)! Швидко зрозумів своє місце (навіть ночами спить у своєму кошику і не репетує за зачиненими дверима ванної. ...чи надовго це? -))
В їжі не вибагливий (кормом годувати не хочу, маю з ним поганенький досвід). 
Грайливий. Не випускає кігті, але любить кусатися. Норовить полювати на руку (коли шию на машинці) і укладатися на грудях, коли сиджу вишиваю.

Ще з ним знайомимося. 
А він з нами. 

  - Ось, рибою годують ... здається, мені пощастило!


Ім'ям ще не обзавівся. Відгукується на все -)) 
Дарувальниця назвала Майкрофтом (котрий Холмс)) 
Макар кличе Мурчиком. 
А мені все одно. 
Воно муркоче і тепленьке... Давно хотіла -))

25 вересня 2014 р.

Гортаючи шкільні підручники

Як корисно вчити уроки з дитиною!
Особливо, якщо ти вчився в іншій державі (прастігоспаді!).
З дочкою вчитися не виходило - у мене тоді знання української мови були на рівні розмовного суржику, тому за мене віддувався коханий, я тільки підключилася на етапі вивчення донькою німецької мови та написання творів і письмових робіт з мов (вголос я розвивала думку російською, дотер слухала і писала на той, на якій було задано: українською, польською або англійською))
Отже, по порядку.
Якось на ринку в колоритній бабці я випадково купую в'язку красивої рослини. Бабулька-травниця киває і захоплено шепоче мені, що я ж напевно знаю, рослина ця корисна, нерви лікує? ...напевне, у мене тоді вид був ще той=), проте, я букетик цей хотіла просто повісити на кухні, щоб прикрасити її по сезону. Бабця ж мене переконувала, щоб я обов'язково подивилася в тому залізному ящику про верес (він, ящик, у мене повинен бути - "у вас у всіх він зараз є")!
Почувши назву рослини, для мене нарешті відкрилася таємниця всіх українських назв місяців! І здогадки мої розвіялися, коли потім ми вчили з малим уроки по підручнику "Природознавство" для 2 класу. 

Виявляється, не все так очевидно було і з тими місяцями, які я вважала "легенькими".
Хто не знав (як я) чи погано (або дуже давно) вчився в 2-му класі, напишу ці секрети:
Январь - СІЧЕНЬ.  У давнину в цю пору починали розчищення ділянок від корчів для весняної сівби. Такий промисел носив назву січа. До цього перший місяць року мав і інші назви: студень, тріскун, сніжень, вогневик, лютовій, просинець.
Февраль - ЛЮТИЙ.  Просто тому що люту вдачу має. Попередні назви теж свідчать про його круту вдачу: зимобород, казибрід, крутень, а також оскільки він знаходиться на межі між зимою та весною - межень.
Март - БЕРЕЗЕНЬ.  Назва походить від назви промислу - березол (заготівля березового вугілля й попелу, яки використовували для виготовлення скла). У народі його також називали: капельник, протальник, запалі сніги, з гір потоки, полютий, соковик, красовик.
Апрель -КВІТЕНЬ. Саме в цей час починає квітувати земля. Також в народі були уживаними і інші назви: лукавець, апріль, дзюрчальник, краснець, водолій.
Май - ТРАВЕНЬ.  Земля вкривалася травами. У народі травень також називали: травник, громовик, пісенник.
Июнь - ЧЕРВЕНЬ.  Назва місяця походить від слова "червець". Саме в цей час з’являється сокоживна комаха - кошеніль (червець). У давнину з неї добували червону фарбу, якою фарбували давньоруські стяги. Її також продавали сусіднім державам. До цьго перший літній місяць мав назви: гедзень (знов комахи!), гнилець, кресень, ізок (коник), червивий місяць.
Июль - ЛИПЕНЬ. Дуже давня назва місяця. Походить від слова липець (липовий мед). На цей місяць припадає період основного медозбору. У народі його називали: білець, грозовик, дощовик.
Август - СЕРПЕНЬ.  Назва місяця походить від слова серп. Серп - це знаряддя, яким жали зернові  Інші народні назви місяця також пов’язували із жнивами: хлібочол, жнивець, городник, копень, спасівець, зоряничник, барильник, прибериха-припасиха.
зи: А слово серпанок (росс.- туман, дымка) походить від слова серпень? Чи навпаки? Адже такі явища природи характерні саме для серпня. Тоді ручне сільськогосподарське знаряддя праці тут ні при чому...
Питання для мене ще відкрите.

Сентябрь - ВЕРЕСЕНЬ.  Назва першого місяця осені прийшла з Полісся (ага, це в нас)). Справа в тому що на Поліссі у цей час цвіте верес - дуже цінна медоносна рослина. Інші назви місяця: ревун, зарево, сівень, бабське літо, покрійник.

Октябрь - ЖОВТЕНЬ. Все просто, це час жовтого листя. Цю назву місяць має ще з часів Київської Русі. В народі його називали грязень, хмурень, листопадник, зазимник, весільник. А також паздерник - від слова паздер (костриця). В цей час переробляли льон та коноплі (від волокон відділяли кострицю).
Ноябрь - ЛИСТОПАД. Назва останнього осіннього місяця прийшла із західноукраїнських земель. У цей час там опадає листя. А на сході України - дерева вже листя скинули. Тому в Київській Русі цей місяць звався груднем, а перший місяць зими мав іншу назву. Народні назви: грудкотрус, листопадець, падолист, братчини.
Декабрь - ГРУДЕНЬ (самий загадковий для мене місяць... був)). Назва останнього місяця року походить від слова груддя (росс.- комья). Після осінніх дощів розтоптані возами грунтівки замерзали. Пересуватися такими дорогами було важко - заважали замерзлі грудки (росс.- комочки). В давні часи цей місяць називався студнем. У народі його звали: лютень, хмурень, стужайло, мостовик, трусим.

А хочете заглянути зі мною в підручник малювання "Образотворче мистецтво" за 2-й клас? 

Зовсім випадково побачила ці сторінки, коли на початку місяця обгортала підручники. Як докладно і доступно діткам викладено, да?  Навіть тупий дорослий зрозуміє. 
Ну просто готова відповідь на ту феєричну статтю про вишиванкові фобії деяких росіян -))
В підручнику навіть практичне заняття з моделювання сорочки є (оце ж бандерівці-хвошизди лютують, так?)




















Ах да! 
І зверніть увагу на рік видання підручника. Виявляється, пани табачник і янукович були ще тими націоналістами!=)

Ну а це вже Арішкіни підручники. 
Колишні. Відкопала я їх ще влітку із заслання із дачної бібліотеки. Адже вони - то що мені зараз треба! 
Буду потроху заповнювати прогалини в українській освіті. 
Лікнеп, загалом.  
А то, розумні ресурси то є добре, але "живі" книжки всяко ліпше. 
Побажайте мені успіхів, друзі!

24 вересня 2014 р.

Гуси лапчасті, перелітні

Новенькі, свіженькі! 
Ті, що так довго очікували своє "народження" (я чекала на натхнення з грудня минулого року):














І ось воно, відбулося нарешті! 
Голови-лапи-крила-тільця перетворилися на прекрасних лебедів  Гусаків для одноразових пакетів!
Хто забув (або не знає), нагадаю, як Гусь "працює".
Зверху в мішечок (він на кулісці) завантажуємо пакети по одному. Таким чином, мішок-тільце Гуся з часом наповнюється. 
По мірі необхідності знизу (з ... ееее... технологічного отвору)) легким рухом руки дістаємо пакети по одному:
Ну і фотосесія гусячої зграї в деталях:




А тут кокетки-Гуски позують на робочому місці, так сказати-)




















Чому Гуси лапчасті, зрозуміло, а от перелітними я їх називаю через те, що вони від мене розлітаються в далекі краї і країни (від України і до Польщі та Ізраїлю). 
Летіть голуби, летить! 
Щасливого вам польоту і вірної служби новим господарям!

23 вересня 2014 р.

Гуляючи Львовом

Фотографії ще місячної давності, із вчасно неопублікованого.
Площа Ринок.
З бронзовою панянкою:

З непереможними вояками, українськими повстанцями, лісовими братами, партизанами Волі, бандерівцями... а як хочете їх називайте! 
Коментарі, які мені не сподобаються, я видалю 
(вже писала, що не вмію спілкуватися з неадекватними людьми, - у мене немає спеціальної медичної освіти): 



В екскурсійному трамвайчику (старт/фініш біля міської ратуші).  Покатались, послухали, покрутили головами, пофотали, щось навіть запам'ятали ;-))...

Зайшли в ратушу, пройшлися коридорами міської адміністрації Львова (і справді, можна було зайти в гості до мера, департаменти різні, до конференц-залу... але нам всього лише потрібен був WC :-))... 
Вибралися на самий верх! Дорогою величезний старовинний годинниковий механізм бемкнув нам по вухах пару разів)) Йшли ми вузенькими дерев'яними сходинками, "обіймаючись" з тими, хто вже спускався.
А потім!...
Милуйтеся самі, у мене немає слів, щоб це описати:













Проспект Свободи.
...там були і карети з кіньми, але нам же перегони подавай! -))


На стелі пам'ятника Шевченку:
Десь там же. ...треба хлопчину віддавати на спорт... енергія просто хлище -)
Зігріваємося в "Майстерні шоколаду":
 
Який зосереджений, так? - Два горнятка шоколаду! Ледве подужав!..  як не злиплося? =))
Знову погуляли. 
Вірменська церква. 
Забратися на найвищий камінь біля її паркана? - звичайно! 


 
Ресторан-музей "Гасова лямпа". 
Посидіти та ніс потерти на щастя її творцеві Яну Зеґу? 
- обов'язково!))



Потім були Аптека-музей "Під чорним орлом". Найстаріша із ііснуючих, 1735 р.!
...Які там стіни й стелі! Які там ваги, ступки, мензурки, пляшечки, флакончики і шкляночки! А старовинні касові апарати! Поза-позаминулого століття, ще американські!) ...Так захопилася розгляданням, що навіть світлин немає - ( Ось, з Мережи:
 

Потім ми знову втомилися і приземлилися у "Золотому вепрі" (у хлопця - квас, есичо))
Дуже рекомендую цей заклад, друзі! 
Ні кавярня "Золотий дукат", ні "Криївка", ні "Під золотою Розою", ні грільова ресторація "М'яса та справедливості", ні кнайпа "Пструг Хліб та Вино" не витримали напливу туристів в ті святкові дні - були критично забиті або дуже критично страждала якість їжі та обслуговування (в останньому навіть довелося увімкнути стерву і трошки посваритися).
Але нічого! 
Зате ми багато гуляли вуличками, заходячи в собори, костели, катедри (і тихенько молячись всюди); купуючи льодяники у панянок на площі, або каву зі смаколиками; слухаючи та підспівуючи вуличним музикам наш гімн або відомий хіт цього року (він зараз є в репертуарі кожного музики, не тільки в ультрасів і послів)); знов і знов вертаючись до Вернісажу і роздивляючись ґердани, моніста, зґарди, дукачи і коралі...
Все менше і менше залишилося у Львові місць, де я не побувала ... але стільки ще багато, цих місць! -))
Зараз на сайті:
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...