18 листопада 2014 р.

Вишиванка "Випробування"



Я шила чёрной ниткой на белом полотне.
Весна ползла улиткой, холодный день в окне.
Я шила чёрной ниткой... 

Зачем да почему?..
А за моей калиткой пора уж быть тому,
Что нам привычно в мае – 

- цветы, трель соловья,
Не выстрелы и взрывы, не крики "воронья",
Ни танки, ни могилы, ни "Грады" москаля!




По ткани, как по карте, стежком кружила я,
И ворожила долю, мир-счастье я звала.
Пунктиром нитки красной вела я разговор,
Об Украине милой, о муже дорогом,
О родине унылой и о чужой родне.
Я расставалась с прошлым в своём шитье.








И с сыном я молилась о счастье, о тебе...

Я шила чёрной ниткой на белом полотне,
А за моей калиткой ты улыбался мне.






Ця сорочка - моя перша.
І перша моя, і перша жіноча (що я вишивала). Моя виплекана, моя виплакана, моя омріяна...
Декілька років вона в мені визрівала, але... все ніяк не складався пазл. І тільки у лютому, нашому буремному лютому-2014, я нарешті зрозуміла, яку сорочку буду для себе вишивати.

Саме таку, трохи схожу на сокальську, але з краплиною червоного; з геометричними орнаментами, що притаманні нашому волинському Поліссю, але чорного (замість традиційного червоного) кольору; універсального крою, якій більш характерний для півдня України, - тобто тієї місцевості, звідки в кінцевому рахунку, якщо вірити історії Кубані, і пішло моє коріння...

Я вишивала свою сорочку пару місяців (тут про неї писала), сподіваючись, що вдягну її на свої уродини (травень), але не склалося. Чоловік був мобілізований, а мою вишиванку тра було везти зшивати до кравчині в Рівне.


Так вишиванка поступово почала набувати свій неповторний образ - додавались мережані рядки з "перлинною" ниттю, прутики ускладнювались в своєму розмаїтті, знайшла ось такі металеві пумпочкі до китиць, а коханого все не було... 




Потім й на рукавах зібрала пухлики та приєднала чимось схожим на полтавського черв'ячка 


Виворіт сорочки:






А милого все не було поряд.
Нарешті вдалося наприкінці літа з нагодою завезти деталі сорочки до кравчині самій... Готову вишиванку вона мені висилала службою доставки  
На Свято Незалежності у Львові я купила коралі з дукачами до цієї вишиванки, бо впевнена, що дуже скоро буде святкова нагода вдягнути її, і поряд зі своїми чоловіками в вишиванках пишатися тим, що я теж справжня українка. 

Світлини, де я вся така гарна пані та поряд синочок-заїнька   - то робота фото-майстра в студії.
Помилуйтеся ще:










Основа вишиванки - коломийська бавовна. 
Техніки: косий хрест, стебнівка, ретязь, мережки, прості декоративні шви. Муліне DMC (в т.ч. Perle Cotton).
З надією на скоріше повернення в родину коханого та доньки і загальну сімейну фотосесію в вишиванках,
ваша Цвєтана

10 листопада 2014 р.

Бобінки для стрічок і мережива

Знов новинки, знов вишиті.
Я вже колись такі корисні штуки для зберігання мережива робила.
Але, як знаєте самі, такого добра у всякий майстрині багато ніколи не буває. То репсову стрічечку з крамнички принесла, то бавовняне мереживо купила, а то на розкішне лляне з Балтії десь натрапила -)
Отже приймайте нову порцію моїх бобінок. Вишивала на залишках (від великих проектів) білої канви і лляної небіленої.



Муліне брала секційного фарбування (ну, подобається воно мені в таких маленьких роботах, коли не можу визначитись - який колір брати))




Бобинки зшивала машинкою щільним швом "зіз-заг"
(майже як свої текстильні  листівки).

Вийшло й швидко, й охайно.

А ось задники бобінок.
Просто переглянула свої обрізки тканинні і ву-аля! =)

Вже передчуваю намотування мережива...



9 листопада 2014 р.

Обкладинки для паспорта. Осінні, свіжі

Навіть і не знаю, що вам нового про них ще написати?..
Загалом, ось просто світлини:


Все як завжди: свербіж в пальцях, коли бачу нові схеми, і нестримне бажання "розфарбувати" голкою з нитками лляний клаптик.



Ось таким чином вже "розшила" всі свої запаси темного льону. Треба поповнювати скриньку.




 Всі обкладинки продаються Тут.

31 жовтня 2014 р.

Святкуємо Геловін

Цього року я вирішила, що Геловіну в нашій родині бути!
І нехай він якийсь чужорідний, не наш, не для нас... але ж... а чи давно пробували ви в таку пору року розважати другокласника на двотижневих канікулах?  Ще й в одну особу? - Отож! -)
Отже, в активі: 
- дідусь, готовий за першою вимогою привезти з села гарбузи (він регулярно рибалить в околицях, сплавляючись своїм човном по Горині):
- холодна зброя, колото-ріжучі інструменти, ножі:
- натхнений і непосидючій хлоп:


- клубки з пряжею,
- мамини підручні (ткані і неткані) матеріали, 
- ноут, принтер, 
- скотч двосторонній,
- щасливий кіт 
(нарешті про мене забули, хоч посплю спокійно!):

Тут у нас був творчий процес "розчленування" (насіння домовились висушити і вжити всередину! =)

Методом проб і помилок створюємо голову Джека кількістю 2 штуки: лиху і радісну. Одній голові ой, гарбузі робили розтин зверху, а другий - знизу. Пізніше виявилося, що знизу зрізати "дах" практичніше, бо зручно потім свічки встановлювати (запалювати, гасити, змінювати).
Макар лякає -))
Ну і нарешті, гарбузи та привиди з кажанами в екстер'єрі - на балконі та на лоджії (для інтер'єру треба буде на наступного року зшити гарбузики і ще чого-небудь... якщо буде натхнення):




Гламурненький привид і не дуже -)) Очка і ротики - це кравецькі шпильки з головками відповідних кольорів: 


Вночі гарбузи з палаючими всередині свічками фотографувати мильницею - то є справа невдячна, але загалом, ви зрозуміли, так?

Я погоджуся з кожним із вас, хто скаже "Який нах Геловін у наш час?"
А я вам на це відповім так. 
Ось вирізала я гарбузам пики, вішала привидів, наклеювала кажанів і думала з кожною своєю дією: "А щоб вам всім повилазило, погань! Та щоб тебе шляк трафив! Щоб ви повиздихали на нашій землі, клята сволота! Хай вам грець, супостати проклятущі!..."
Н-даа... саме цікаве, друзі, ті матюки - з моєї підсвідомості, тобто ще з мого дитинства (я їх від бабки чула -).
Маю надію, що заговорила я свою "експозицію". 
Слава Україні!
Зараз на сайті:
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...