15 червня 2014 р.

В очікуванні

У ту важку добу моєї розгубленості, на щастя, приїхала додому Арішка - як раз проголосувати за президента.
Дітки мої дорогі! Що б я без них робила ...
Запізнілі фоти, але вибачайте - я на компьютер з Мережею все більше наїздами, коли буваю в місті (у справах і за продуктами). Але не можу не показати-попишатися:

Тоді ж, після голосування, ми відвідали нашу українську церкву, познайомилися з панотцем (який запросто вийшов до нас у невизначену годину з питаннями - Як нас звуть і що нас турбує?)... 
Про церкву окрема розмова. Я, атеїстка по життю, досі перебуваю під великим враженням ще від виступів наших священиків (від православної церкви київського патріархату та греко-католицької церкви) на міських Віче. Це були не просто проповіді (що пробубнілися собі під ніс речитативом), - це філософські лекції, психологічні бесіди, повні патріотизму і любові до України та українців! І все це - живою і зрозумілою мовою (на сучасній українській). Мій довічний скепсис до релігії вщух, треба визнати...

Але до діток. 
Старша днями вже закінчує університет і захищає диплом магістра (наша розумничка!). 
А меншенький, коли ми проводили тата, сказав мені дуже серйозно: "Мама, тепер я тут головний і ти будеш мене слухатися. Я чоловік у хаті, поки тато не повернеться".  
Ось він, мій "головний у домі" спить. Так вже набігався по галявинах, наганяв на велосипеді, накопав в городі - навіть яблуко не доїв -))
А я вечорами вишиваю собі вишиванку. Поки не повернеться коханий (до кравчині треба їхати в інше місто). 
Вже й рукави, і перед повністю відшила орнаментами. Подумала-подумала і вирішила далі вишивати - зробила ще мережки, додала рядків в іншій техніці та іншими нитками ... Здається, ця вишиванка стане знаковою для мене. 
(на фото деталі ще без мережок - лицьова сторона і виворіт рукава):

Хазяйную

...уже три тижні. 
Так довго за 25 років спільного життя я ще не жила без коханого, без господаря в будинку, в сім'ї. 
Освоююся. Намагаюся гідно примиритися з ситуацією. Не панікувати і не істерити (не одна я в такому положенні зараз опинилася). 
Так виявилося в моєму житті, що я завжди була за міцними чоловічими плечима - спочатку за батьківськими, а з 17 років вже за плечима свого коханого хлопця (котрий з часом опинився законним чоловіком). Зараз же мені доводиться дізнатися і іншу частину життя жінки - самостійної жінки. 
Дуже незвичне те діло!
Мимоволі доводиться ставати відповідальною господинею, вміти розумно розпорядитися грошима (щоб ще їх вистачило до повернення годувальника... тобто на абсолютно невизначений час((, кожен раз в крамниці вираховувати кількість продуктів й розумно наповнювати холодильники, вчасно сплачувати рахунки, вчитися користуватися громадським транспортом у своєму місті, тримати в голові масу незвичної інформації (час роботи якихось установ, потрібні телефони та імена, розпорядок роботи та відпочинку наших знайомих, котрі допоможуть довезти нас до дачного селища...), навчитися там користуватися електронасосом, щоб накачувати воду в бак, а ще вивчити всі набори ключів і їх замки і не забувати при необхідності закривати вікна і відключати електро-і водопостачання. І все це - на 3 хати (квартира і 2 дачних ділянки - наш і старих-свекрів).
Зізнаюся, спочатку я трохи розгубилася. У мене це зазвичай виражається не в сльозах слабкості, а в люті. Такий вже характер. Істинно козачий. 

Це потім, з часом я обдумала ситуацію, згадала про тих жінок, кому набагато гірше за мене (це сильно витвережує в будь-яких найскладніших життєвих ситуаціях). Я ж зараз просто чекаю свого коханого додому - живого і здорового... 
На щастя, є діти. Вони не дадуть розслабитися і опустити руки. Вони змушують вести розмірене і звичне життя. 
І вже не так важливо, що малий (вдупішило) може захлопнути вхідні двері дачного будиночка і тобі доводиться (авжеж, матюкаючись про себе)) тягнути драбину від одного сусіда, щоб інший сусід (молодий і спритний) зміг вирізати сітку у відкритому вікні-склопакеті 2 поверху і влізти в будинок та відкрити його нам зсередини.

То вже дрібниці. 
Як і тля, що розплодилася на молодих пагонах троянди і плодових дерев у саду (я так і не навчилася користуватися великим розпилювачем і робити грамотні розчини для обробки). Як і недороблена нова компостна куча. Як і перегоріла лампочка (дуже хитра і куплена не в нашому місті). Навіть дві... Як і ніж газонокосарки, що затупився (і трава твоїх галявин виглядає, не як зрізана, а як зірвана):
Взяти себе в руки допомогли уроки історії. 
Я дуже до речі згадала про побут українських козаків, коли чоловіки йшли у воєнні походи (захищати кордони Січі), а жінки на місяці залишалися вдома - вести будинок, виховувати дітей, поратися з худобою, наділами-городами ...
Складно порівнювати, що важче жінці - вести натуральне господарство в ті старі часи або міститиме квартиру і дачні ділянки зараз? 

Не стану сперечатися. 
З худобини у мене всього-то їжачок, ящірки і білка. З ними турбот мало. Слимаки хіба що не дають спокою-(

Нічого. 
Впораюся. 
І з городом, і з поливами в спеку, і з газонами (треба б підживити їх). І з врожаями ягід-овочів-трав. І з їх переробкою (вже активно сушу полуницю, кріп і ромашку).


Незважаючи ні на що, мені вдається поки ось так:


Розумію, наскільки буде приємно коханому приїхати додому і побачити не "розруху", а затишок і порядок.
Тільки б все скоріше закінчилося! Тільки б настав мир в Україні.

24 травня 2014 р.

Мысль материальна. Я это знаю

Сегодня рано утром проводила любимого.
На сборы и напутствия вчера было полдня: собрать сумку с необходимыми вещами, приготовить сухпай в дорогу, выслушать и попытаться запомнить где что где лежит, какие ключи от чего, какие коды на каких платежных карточках, как платить по счетам, как и что включать-отключать на даче и в квартире, где лежат личные и деловые документы. ...Какая я, оказывается, зависимая от мужа!-((
Нет, я знала, что Ман офицер запаса. Тогда, в начале марта, как только стало понятно - мира не будет, злобный карлик не простит украинцам Майдан 2.0, - была объявлена частичная мобилизация, Ман был одним из тех, кто стоял под дверью давно давно неработающего военкомата. И тогда мы вместе со всеми узнали - ждите...
Дождались.
Все планы, летние мечты, поездки, праздники-выпуски у наших детей... все стало эфемерным, как сон. Всё растворилось. Осталась только тревога.
Нет, не так - ТРЕВОГА.
И только одна мысль уже сутки звучит в моем мозгу:
- БУДЬ ТЫ ПРОКЛЯТ!
Будь ты проклят, путин! Будь проклят весь твой род! Будьте прокляты все твои тупые головорезы, вся твоя лощеная свита и твои безмозглые подданые! Будьте прокляты, продажные те, кто готов за пряник убивать, резать и присягать чужим царям! - БУДЬТЕ ВЫ ВСЕ ПРОКЛЯТЫ!


...Макар заглядывает в мое застывшее лицо и просит: 
 - Мама, посміхнись!
Я улыбнусь, сынок! 
Я буду смеяться, когда наш любимый папа вернётся домой, живой и невредимый. А Украина станет сильной, непокоренной и процветающей страной!
Но этой тревоги за жизнь своего любимого я никогда не прощу!

зы: Да, намеренно этот пост пишу по-русски. 
Да, эмоции легче и быстрее выразить на родном языке. 
Да, хочу, чтобы текст был понятен всем без он-лайн-переводчика. 
И - да, хочу, чтобы в моём блоге остались только те, кто меня понимает, поддерживает, разделяет мои взгляды и убеждения.

21 травня 2014 р.

Оформлені роботи

Глянула - місяць в блозі не не з'являлася! 
Події мчать скакунами, історія твориться прямо на моїх очах ... та ні, ми самі її творимо буде що внукам розповісти. 
Думок багато, новин, подій... але всі вони для Блогера виявились неформатом, тому пішли зі мною в Facebook. Там доброзичливіше якось, конструктивніше (дорослише, чи що?), без "хом'ячків" та істеричних коментарів. 
Отже, до рукодільного.
Закінчую вишивку деталей своєї сорочки.
Вишиваю вдумливо, обережно підбираючи орнаменти і розташування візерунків.
Прислухаюсь до себе, до серця.
Здається, результат буде цікавим.
Почекаю закінчення роботи і обов'язково все покажу і розкажу
А поки оптом хвалюся оформленням вишитого.

"Поцелунок"


Вже давно живе і працює в нашій спальні, створюючи нам настрій своєю яскравістю барв і енергетичністю.










На перший погляд, в інтер'єрі картина виглядає дещо еклектично.

Однак, "потертість" багета непогано гармонує з "гіпюрністю" шпалер. 


А джинсовий колір самОго багета - з таким же кольором килимового покриття в спальні. 

Здається, з оформленням я вгадала 

(сама себе і похвалила в результаті)). 









А ось у що перетворився той самий Процес , яким я вас інтригувала - це тепер буде для нашої дачної садиби

"Привітання"  




Вишиваю сорочку, потроху займаюся дачею, "закінчую" 1-й клас.
Попереду у синочка - Свято Букварика і перший Останній дзвоник, а у доньки - захист Диплому Магістра...
На носу літо.
У одного КАНІКУЛИ (хвіст задрав й понісся калюжами на самокаті, допоки мама не зажене в хату)!
А у другої - складний і відповідальний вибір шляху у доросле життя.
...ще півроку тому в країни все всім було так просто й зрозуміло... 
Півроку тому... 

21 квітня 2014 р.

Великодні картинки_2014




Всіх моїх читачів зі  світлим Святом Великодня! 

Миру, любові, надії та єднання бажаю всім нам!


Напередодні, я традиційно пекла паски, фарбувала яйця.
У творчому процесі з яйцями мені, звичайно, допомагав Макар. Ми їх "розписували" восковою крейдою. 


Гарно вийшло? - ну да, нам ще далеко до справжніх майстрів з писанкарства-)


Цього року погода, на жаль, нас не дуже порадувала - тепло, але на рідкість дощитиме. 

Тому ми всі об'їлися, але не нагулялися! 

Натомість виспалися!=)


Сьогодні ми зловили просвіт між дощиками і з'їздили на дачу.
Дача нас зустріла яскравими квітами і веселими бур'янами...
Бур'яни і траву на галявинах, яка відросла під весняними дощами,  я намагалася не бачити (домовившись попередньо з совістю).



 А ось тюльпанчіками, гіацинтами, мускарі, примулами, нарцисами, рябчиками намилувалася досхочу!





А ось моя великодня рукоробка цього року - вишиті традиційними українськими орнаментами яйця:




Вишивала на пластиковій канві муліне в 4 складання. Заднік з фетру.
А ось вам і схемки (закарпатська і буковинська писанки):

 Цього року я Великдень відзначила скромним рукоділлям. Однак, до наступного Великодня планую поповнити свою колекцію вишитих писанок. 
А ось так рукоділять діти нашої школи:
Сьогодні західні українці відзначають 2-й день Великодня - Поливаний понеділок. Традиція ця давня, дохристиянська. 

За повір'ями обливання водою - це своєрідне очищення. А ще серед слов’ян здавна існувало повір’я, що коли хлопець та дівчина будуть файно облиті водою, значить буде файно облита і Земля, а значить буде добрий врожай
У наші дні ці забавки молодих - можливість показати один одному симпатію. Хоча... до Свята Покрови облиті один одним парочки часто вже грали весілля=)

19 квітня 2014 р.

Де білки зимують

...або "веснують"?

Про білок трохи пізніше, а поки знову покажу свій новий вишивальний процес:




Це буде частина рукава моєї нової вишиванки. 

=) 

Так-так-так!

Я, нарешті дозріла до неї:
і домоткань купила, і з моделлю визначилася, і *швачку знайшла, і орнамент підібрала. 

Що з усього цього було найскладнішим - не питайте мене! - ВСЕ! 
Проте, все склалося до купи, і я її *нарешті вишиваю.

Коротко зараз про мій новий процес можна сказати так: 
йшов третій моток чорного муліне... -))
*Сподіваюся, хомячних запасів польської Ariadnа, мені вистачить на всю сорочку!
 
А тепер про білок. 
Передісторія.
Школа нашого Зайця видна з вікон нашої квартири. І це незважаючи на те, що знаходиться в іншому районі міста. Просто *місто у нас хитро збудовано: всі райони вулицями та дорогами пов'язані один з одним тільки через центр. Ну, як проскакав на коні 350 років тому князь наш Сангушко (засновник міста, відомий конезаводчик, котрий *навіть в *їдальню свого замку з вулиці на коні в'їжджав - по спогадам біографів), так і повелося, так і *забрукували *шляхи.
Між собою райони міста пов'язані провулочками, пішохідними тротуарами, містками, стежками. Ось так і з дорогою до школи: на авті - 15 хв, на бусі - 20-30 (на 3-4 *зупинки) і пішки через сосновий бор - 10-12 хв.
Лісок цей дуже красивий в будь-яку пору року. Взимку то дятла зустрінеш, то крикливих сойок. Білки майже ручні в двох *кроках туди-сюди стежками і деревами шмигають, котів міських дражнять.



А ось і школа наша *поруч з лісом *розташувалася (біла *будівля). 
Повітря чисте, стадіон і спортивні майданчики поруч з деревами, діти з вікон класів птахів взимку годують і на *шпаківні дивляться, *спостерігають майже лісове життя.



Нинішньої весни в однієї шпаківні біля школи я помітила маленьких білченят. 
Пару *тижнів вони всім показували свої *цікаві мордочки в "віконце" шпаківні, відпихаючи один одного. 
Сьогодні білченята вже хоробро вибиралися з свого "гнізда" і несміливо гуляли по *гілках.



Напевно, восени ці білки будуть нас вже проводжати до школи і назад -)
___________________________________________________________
Украино-русский словарь "сложных" (для русскоязычных фей)) слов:
*швачка - швея
*нарешті - наконец-то
*сподіваюся - надеюсь
*місто - город
*збудоване - построено
*навіть - даже
*їдальня - столовая
*забрукували - замостили (бруківка - брусчатка)
*шляхи - пути
*зупинка - остановка
*кроки - шаги
*поруч - рядом
*розташувалася - расположилась
*будівля - строение
*шпаківні - скворечники (шпак - скворец)
*спостерігають - наблюдают
*тижнів - недель (мн.ч. род.п.)
*гілках - ветках (мн.ч. предл.п.)
*цікаві - интересные (здесь: любопытные)
Зараз на сайті:
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...