15 травня 2015 р.

Вишиті наволочки

Собі наволочку вишила, сплю, вся така добра, файна, на гарній подушці, а коханому?.. 



Ось, не пройшло й півроку, як і своєму коханому теж таку подушку справила. 

Все також - в перервах між великими проектами, залишками ниток, поміж ділом... і наволочка з'явилася! 
Ще й баранчика домашнього милому подарувала, бо той, що в автівці - той в автівці)). А цей буде вдома око милувати і оберегом родинного затишку працювати. 


Поряд подушку бачите? - це я зовсім зледащіла вирішила поекспериментувати та зробила наволочку для Макара. Головне, що він зрадів! =) "Буду, як тато!", - каже =)

8 травня 2015 р.

Пам'ятаємо. Перемагаємо

"Дорогий солдате, дякую за перемогу! Ти – герой! … 
Куди ти пішов? У рай? Вертайся! 
У нас тут країну відбирають! 
Ти тоді переміг, і зараз переможеш. Допомагай нам, будь ласка!"
Андрій, 5 клас

Так зараз в уявних листах звертаються діти до своїх дідів та прадідів - ветеранів Другої Світової Війни. Минуле не забути та його і не можна забувати заради майбутнього.

А я в ці дні просто дістала дідові нагороди, вставила їх нарешті в рамку і поставила її на видне місце в домі. 
Нагороди дісталися мені від діда Петра Андрійовича Горбатенка, в родині якого я народилася і виросла на Кубані. Він воював до 1943 року, звільняв від загарбників рідний Кавказ, дійшов до України, там був тяжко поранений (ампутували ногу). Це частина його бойових нагород, які ми з рештою онуків-правнуків розподілили між собою. Нечищені, темні... Не стала нічого з ними робити. Це пам'ять.
Ще добре пам'ятаю  двох своїх дідів-фронтовиків - діда Ваню (маминого отця), Івана Сергійовича Пономаренка, та її діда (мого прадіда), Сергія Пономаренка. Багато часу в дитинстві проводила у них на хуторі біля колгоспних ланів та річці...
Так. Обидва мої діди та один прадід пройшли війну і повернулися з неї. Всіх їх я добре пам'ятаю. Ніхто з них ніколи і нічого нам, внукам, не розповідав про неї. І ніколи вони не любили це "свято". Зараз я дуже добре розумію чому...
Сьогодні ми та наші діти відзначаємо в Україні день Пам'яті та Примирення, день Перемоги над нацизмом. 
Гірки дати. Особливо гірки вони є в ці дні. Тим більш ми цінуємо зараз своє мирне життя тут та свободу від всіляких "измів" - фашизму, нацизму, комунізму. І не втомлюємося дякувати за це і ветеранам Другої світової війни, і сьогоднішнім нашим захисникам в зоні АТО на Сході.
Сьогодні побували в школі, де наші другоклашки підготували нам урочисту програму. Згадували війни в Україні... ці страшні війни на нашій українській землі... нова історія пишеться! =(

Правнуки та праправнуки однієї війни та вони ж - діти другої... 
Будь проклятий фашизм у всіх своїх проявах! 
Нехай наші діти скоріше дочекаються миру та злагоди в рідній країні!

7 травня 2015 р.

Баранці на вигулі

Ледве не забула! 
В березні ще зробила, але не виклала досі.
То давні вишивки, - по моїм міркам ;-) десь років зо 2-2,5 лежали, чекали на мене). Ці тестові зразки орнаментів, що я полюбляю зробити перед масштабними проектами, котрі нарешті втілились в самостійне життя!

Зробила з них баранців по МК Ірини Галущак з журналу "Українська вишивка":

Не вперше їх роблю, але кожен баранець в мене виходить зі своїм характером. Ну, я так вважаю =)
Милуйтеся:



Один баранець став дарунком гарному чоловіку, підприємцю, волонтеру ще з часів Майдану, нашому приятелю, що в важки часи (коли мій коханий був у ЗС) допоміг нам не тільки словами підтримки. Олег так доречно виявився Овеном, що баранець просто мав бути його! -) Дякуємо тобі, Олеже, ще раз!
Перед даруванням баранчик позує на наших весняних галявинках:



Ну й уся оката-вухата отара компанія наостанок:
Зараз на сайті:
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...