20 грудня 2015 р.

Різдвяні чобітки-4. "Етніка печворкова"

Останні чобітки цього року вийшли надзвичайно колоритними:

Шиті з використанням тернопільської бавовни під назвою "Єдина країна".
Ще пак! По принту тієї тканини можна вивчати орнаменти української вишивки по регіонах (я вже колись її показувала в блозі): 

17 грудня 2015 р.

А на Варвари...

"17-го грудня — день Варвари Великомучениці. Народна легенда каже, що свята Варвара була така мудра на вишивання, що вишила ризи самому Ісусові Христові. 

В день Великомучениці Варвари гріх прати, білити і глину місити. Можна тільки вишивати та нитки сукати...

Беручись до вишивання, колись дівчата хрестились і шептали: «Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас навчила».

Варвари — день повороту на весну. Приповідка каже, що «Варвара ночі урвала, а дня приточила». На другий день — преподобного Сави, а на третій — Миколая. В Україні в цей час звичайно випадають великі сніги, починаються «справжні» морози, замерзають ріки. З цього приводу в народних приповідках говориться: «Варвара снігом постелить, Сава загладить хуртовиною, а Микола морозом придавить».

Всі ці три дні наші селяни колись варили кутю та узвар — «щоб хліб родив та садовина рясніла!»"


Таак, зі снігами нам не пощастило... хоча... мені такі зими звичні, я задоволена =) 
Зате мені рукоробного щастя підвалило! - щойно отримала величезний мішок замовлення тканинок, допоміжних матеріалів, наповнювачів... добре, що коханий допоміг все це привезти бусіком, в багажник довелось би ногами впихувати -)
Піду тішитись отриманим, узвару зварю та щось повишиваю.

А вам поки покажу свої нещодавні рукоробки - забавні милі яблучка. Декілька вже у нових хазяїв, решта - в очікуванні:

Посвята в козачата

14 жовтня в Україні святкують одразу декілька Свят: Покрова Пресвятої Богородиці, День Українського Козацтва, день створення Української повстанської армії та вже другій рік ми відзначаємо День захисника України!
Раніше в школах хлопців вітали 6 грудня, в День Збройних Сил України, але все ж, то був день професійних військових. І так доречно в нашому календарі з'явився День всіх чоловіків-захисників. Ще й вихідним днем!
Отже, свята святами, але назріло гостре питання: що дарувати хлопцям?
Кожен рік, готуючись до гендерних привітань дівчат або хлопців, хтось з матусь (або група матусь) бере на себе рішення подібних питань. Ні, частіше за все ми не купуємо дарунки, ми робимо їх власноруч. Ось такі в нас креативні мамуськи =)
Цього року готувати подарунки для хлопців перепало мені.
Задача складна - це ж не дівчинка, яку можна легко потішити фартушком, прикрасою, торбинкою або чимось подібним. Це - хлопці, яким... "хендмейдово" важко догодити! Не кожному потрібен чохлик для мобільника, у всіх вже є пенал для ручок...

Після довгих роздумів і телефонних нарад з вчителькою, після ознайомлення зі сценарієм Свята в мене відповідь з'явилася сама! - Авжеж! Козаку потрібен Кінь! =)
І в матусиній Майстерні незабаром з'явився цілий табун!

Все було, як то часто буває у істинних клаптярок, чисто за Ахметовою за Ахматовою з її "Тайны ремесла":
"Когда б вы знали, из какого сора
Растут стихи, не ведая стыда..."

15 грудня 2015 р.

Майже народила!

Та не те, шо ви одразу подумали, а нову сорочку! =)
Для себе, коханій, вже другу!
Довишивала, відіпрала, трохи накрохмалювала, відпрасувала, віднесла кравчині.
Рукав.

9 грудня 2015 р.

Різдвяні чобітки-3. "Лляне крейзі"

Шалений льон - так я для себе їх назвала =)
Дивиться самі:




Різдвяні чобітки-2. Печворкові, бавовняні

Чергові чобітки.
А зараз - клаптикові (печворкові - називайте хто як хоче):

Різдвяні чобітки-1. З вишивкою

Перед написанням поста зазирнула до архіву ... ех, і давно же я не шила зимових чобітків (не до того було)! Цікаво було прослідкувати їхню еволюцію в моїй Майстерні (ну й мою майстерність... скромно так))) 
2011-1   2011-2    2011-3    
2012-1   2012-2  
2013
Останні йшли важко... не до радощів тоді було, лише обіцянка змусила виконати замовлення постійної клієнтки, хазяйки сувенірної крамниці. Рік 2014 зовсім пропустила. І ось нарешті! Цього року я нашила цих чобітків більше, ніж за всі минулі роки! "Мішечок розв'язався", - як казала моя колежанка.
Отже, потроху демонструю.
Перша порція. З кумедними олешками:


8 грудня 2015 р.

МК з оформлення вишивки

Гуляючи блогами, форумами, або тримаючи в руках роботи знаних подруг-вишивальниць, інколи, я ловила себе на думці, що мені дуже пощастило в моєму рукодільному житті! Справа в тому, що починала я (по-дорослому, дитяче плетення-вишивання можна не рахувати) на сайті відомих українських клаптярок Ірини Лукашенко та Ірини Кривонос - ДублИрін. І пощастило мені (і досі щастить)) доторкнутися до великих і маленьких таємниць з технологій розкрою, складання та пошиття самих різноманітних і оригінальних виробів з тканини. З клаптярками багатьох країн світу ми шили, радились, виносили на розсуд, обмінювались текстильними листівками і косметичками, прихватками та іншими своїми печворк-виробами, і кожен раз чимось вчилися друг у друга. Я й зараз багато чому там вчуся. Але останні роки стала багато вишивати і менше шити... Зараз потроху повертаюсь до печворку, не залишаючи, однак, вишивку.


Чи треба пояснювати, що знання з печворку мені дуже допомагають і у вишивці, а саме - в оформленні своїх багатьох вишитих робот. 

Ось, наприклад, робота з аплікаціями на квілтах і панно підказала мені в свій час як акуратно і охайно поєднати вишитий елемент з тканиною на якомусь виробі: обкладинці, косметичці, торбинці, сумці, кишені та інш.

Цими знаннями я сьогодні хочу поділитися і з вами, колежанками з вишивання!

Мій МК зроблений на прикладі великодньої листівки з використанням вишивки. 

5 грудня 2015 р.

Сорочка "Козацька звитяга"

Не мода це й не дивна забаганка...
Нелегко нашим недругам збагнуть
Чим є для українця "вишиванка"?
І що у ній за таємнича суть?

Нитки, неначе мрії кольорові,
Вплелися в долі біле полотно...
Вона - це символ віри і любові,
Що нам Господь вручив колись давно.

Вона пропахла вітром і грозою,
Вогнем і житнім хлібом на столі,
Солоним потом, згірклою сльозою,
І кров'ю українців на землі.

У цій сорочці - чистота крилата
І вічна мудрість пройдених доріг.
Вона міцніша за сталеві лати,
А в ній - наш нездоланний оберіг!

Хай вишиваний цвіт на велелюдді
Промовить більше за палкі вуста...
Зникають хвойди, покручі і судді,
Душа - живе!
Барвиста і свята. 
                        (Анатолій Матвійчук)

3 грудня 2015 р.

Декоровані мішечки та рушнички

Знов юзаю вподобану тканинку. Писала й показувала її Тут.
Використовувала ще при пошитті Лазневих рушників, деяких БаранцівНаволочки
Ось, вам нові варіанти застосування тканини "Єдина Україна" (її назва, есічо).
На привітання вчителькам до їх професійного свята пошила лляні мішечки. Вишивати часу вже не було, а оздобити чимось треба було. Довго не думала, ця тканина за мене вирішила =):

28 листопада 2015 р.

Запали свічку

Ми часто скиглимо - усе у нас не так. 
П"єм каву з тістечком, помішуючи борщик. 
Сніжок в вікні, в дорозі Миколай, 
в думках Різдво й куті смачної горщик. 
В Голодоморі теж було Різдво, 
без крихти хліба, маківки, зернинки...
Лиш сніг в долонях, попіл у печі,
і в серці спечені до чорноти кровинки.
Я запалю свічу...
Я тихо помолюсь...
І ні на що не буду нарікати.
Є кава з тістечком, а у вікні сніжок. 

Чи можна більшого у долі вимагати?!



Кожен рік запалюємо - то свічку, то маленьку гасову лампу. Так ми робили і сьогодні.

В родині моїх предків теж булі жертви Голодомору - три тітки, старші сестри батька. І нехай це було на Кубані в 33-му. Я пом'яну і ці безневинні жертви, і всіх померлих страшною смертю в моїй Україні. 
І нехай воздасться країні-спадкоємиці злочинного терору за всі численні жертви!

27 листопада 2015 р.

ОленоМоновське (від Покемонової з ФБ)

Я це роблю дуже рідко, але тут не втрималась. Дуже співпадає з моїми світовідчуваннями.
Отже, знайомтеся, хто ще не мав задоволення читати влучні, гострі, часто жартівливі, іноді отруйні - політичні і не дуже, волонтерськи і просто "за жість", пости Олени 

"Вспомнила вот тут внізапна девяностые, когда вокруг была неопределенность, веселый молодой голод, бандитос и тараканы, как устраивали мы целым подъездом "день смерти таракана"
За неделю до предполагаемого события на подъездной двери вывешивалось объявление, в котором назначалась дата тараканоцида. И в назначенный день весь подъезд с дружным злорадным хохотом травил подлых инсектов. Что в это время творилось в подъезде, не поддавалось описанию. Все стены, потолки и лестничные марши были залеплены тараканобеженцами. Они широкими лентами вытекали из квартир, с котомками, чадами и домочадцами, в панике шевелили усами и пучили глаза в ужасе, метались по ступенькам в тщетной надежде найти укрытие, доброе слово и корку хлеба. Но со всех сторон были только ледяной ветер, презрение, дихлофос и мелки "Машенька". Некоторые тараканы с альпинистской сноровкой пытались мигрировать по наружной стене дома, однако из окон их тоже встречала зловонная ядовитая струя. После такой жесткой зачистки подъезд был избавлен от насекомых как минимум на год.
Я это к чему сейчас, собственно. Как всегда, к аллюзиям.
Такого массового нашествия в комментарии поцелованных в пупок путиным я не помню с самого начала Майдана. Потому что со всех сторон у них дихлофос. Потому что тапок уже практически навис на хитином. Потому что неопределенность и страшно. Некоторые не поменяли модель поведения и с привычным наглым упорством прут в щели, надеясь сразу же поселиться в хлебнице и насрать по углам. Некоторые, которые хитрее и изобретательные, заклеили поцелованные пупки пластырем телесного цвета, чтобы незаметно было путинского тавро, и затянули песню "нумыжэродственники". Некоторые просто мечутся без всяких там моделей и не знают, что делать.
Я скажу вам, что делать — идите нахуй
Свои поцелованные пупки можете выжечь паяльником. Еще и за то, кстати, что те мои друзья из Зазеркалья, которых немало и в реальной жизни, и в вирте, сохранившие рассудок и совесть, вынуждены терпеть мои оголтелые русофобские посты, которые сыпятся из меня в последнее время, как горох из дырявого решета. Некоторые не выдержали и ушли, многие остались. Потому что они знают, что эта история не про них.
И я очень надеюсь, что доживу до того момента, когда в моей ленте останутся посты только про собак, шмелей и розы
А пока война и все мы в ней солдаты"

5 листопада 2015 р.

Баранці вишиванкові




Мої улюблені баранці.

Давно такі іграшки роблю тиць й тись, але кожна є особливою по техніці виконання. 




Цього разу я використала нехрестикові шви та двох баранців пошила просто з принтованої тканини. 

Підробиці.

Баранці з використанням тернопільскої бавовни.
Мордасу, хвостик та вушка одного з них робила з сірого льону:

Без слів...

Не те, щоб слідкую за новинами з Масковіїї (це для мене давно не цікаво), - то мені їх наше ТБ розповіло. Вже нічому не дивуюсь, зовсім не обурюсь тому, що там відбувається і як реагують на різні події расіяни. Інколи, коли все ж чую якісь новини звідти і за старою звичкою намагаюсь їх зрозуміти, ловлю себе на думці, що така моя цікавість - на кшталт споглядання за душевно хворими. Отже, я не лікар, щоб цікавитись та аналізувати, а звичайні виховані люди за подібними хворими не споглядають з дозвільної цікавості.
Але сьогодні я вкотре за час російської агресії зрозуміла, що ті душевно хворі не на жарт особисто для мене є небезпечні. Як ще можна розцінювати таки заяви?  Це при наявності ось такого закона.
Так й кортить мені зробити заяву на кшталт:
"путен, у тебя большие проблемы с логикой (в чем уже давно никто в мире не сомневается, кроме твоих граждан) я не твой соотечественник! Я не нуждаюсь в твоей защите и покровительстве (не дайбох!) Младенцы не могут выбирать место рождения. Однако, по мере взросления, каждый может выбрать место проживания и гражданство. Я осознанно в 17 лет выбрала своей новой родиной Украину и со временем получила гражданство той страны, которой сейчас горжусь. Я - украинка! Забудь обо мне и моем существовании! Позаботься о своих гражданах, если ты на это способен, конечно."

Першою реакцією було так і зробити, розшарити цю заяву в ФБ, закинути на руськомовні сайти, відіслати своїм родичам, однокласникам та знайомим туди...
Але я не стала цього робити, вже знаючи гебельсівський талант багатьох деячів (які за звичкою ще називають себе журналістами) і звичну реакцію пересічного люду на все, що не піддається їхньому розумінню: "Ви всьо врьоті!"
Тому я просто йду своїм шляхом - я зрікаюсь всього руського, я вивчаю мову СВОЄЇ країни, я всюди намагаюсь нею послуговуватись (особливо в Мережі і на людях), я вивчаю історію СВОЄЇ країни, її культуру, я знайомлюсь з визначними місцями та пам'ятками СВОЄЇ країни, я пізнаю традиції СВОЄЇ країни, я читаю літературу СВОЄЇ країни, я навіть навчилася лаятись на мові СВОЄЇ країни! Нарешті, я народила та виховую для неї двох українців-патріотів.
І нехай хтось після цього мені доведе, що я їхній "саатєчествєннік"!
Світлина для душевної рівноваги - те, що бачу за вікном:

31 жовтня 2015 р.

Геловін!

У кого як, а в нас Геловін!
Нам скрепи не заважають, ніхто не забороняє, тому, ми цієї осені із задоволенням знов відмічаємо те, що хочемо. Канікули, в решті решт, можна 2 тижні біситися! =)
Ось такий в нас цього року гарбуз! Зацініть розміри:

На мій подив, вирізати його було досить легко (все залежить від сорту). Отже, 
Етап 1 - розтин.

27 жовтня 2015 р.

Бути чи не бути? або Прогульне

Навіть не знаю, з чого почати... таку перерву в своєму блозі я ще не робила. А, як водиться, чим більший прогул, тим складніше повертатися =)
Так, дачне життя без Мережі. Так, обмаль часу влітку і на початку осені для обробки світлин і написання постів. Так, Деть грохнув вірусами зі своїх іграшок-машинок наш родинний комп. Так, віруси грохнули мою скриню і вона заспамила всіх навкруги, довелося лікувати одне, відновлювати інше...
Але, скажу чесно, від компу пріоритетне наразі для мене - новини з життя країни, свого міста, зведення із запаленої території... Час млосних "размишлізмів" в блозі для мене пройшов, а матюками - не комільфо може, колись спокійні розповіді-оповідки повернуться, але не зараз. 
Тому, я з першої ж нагоди біжу в ФБ, щоб узнати гарячі новини, в реальному часі поспілкуватися з однодумцями, не проґавити якийсь захід, прийняти замовлення, забити стрілку на зустріч з друзями.
Зізнаюсь, іноді приходила думка закинути, або зовсім закрити свій блоґ, але потім зрозуміла, що не варто. Бо є друзі, яких немає на ФБ, а спілкуватися бажання залишилось; є родичі та знайомі з минуло життя в Мордорі, котрі таємно (бо знаю)) слідкують - хто за моїм життям, хто за моєю творчістю... хто - намагаючись зрозуміти, хто - з почуттям погано прихованої зловтіхи, а хто - з терплячим очкуванням, коли ж у нас настане той самий повний "пушной зверьок"!
Так ось, повертаюсь до блоґосфери. До речі, пости - непогана практика моєї української, упорядкування моїх робіт, життєпис в цілому.
Отже, за час моєї відсутності
- зроблено багато, буду потроху показувати і розповідати
- всі мандрівки обіцяю показати й описати
- події з життя... може, прям зараз? Коротенько?
Дачний сезон-2015 є офіційно закритий, але залишився в спогадах, як завжди.
Квіти радували око й ніс ;-): 

7 липня 2015 р.

Футболка "Тризубова"


У перезмінці (поки одна сорочка вже готова, а наступна - у процесі розкрою у кравчині), вишилась у мене така річ:


(прохання - на ноги не звертаємо уваги, як спіймала хлопа, так й вийшло))
Нюанси:

3 липня 2015 р.

Сорочка для синочка "Волинські візерунки"

Спочатку було так (мандруючи, надибала рулони домотканин та стос зразків на коломийській фабриці)):

Надихнувшись замками Волині, незабаром стало десь отак:

20 червня 2015 р.

Лазневі рушники

                            Мої любі чоловіки почали разом ходити в лазню!                                           Молодший вже підріс й разом з татом став завсідником лазневих процедур.                             З такої нагоди мамуся пошила їм обом спеціальні рушники.                                    
Ні, це не вишивка. 
Це вставка тканини з принтом вишивки Тернопільскої фабриці. Стільки ідей дарує вона мені! =)
Рушник для тата:

Трохи подробиць для допитливих. 
Основа - банний рушник. Допоміжні - широка резинка, стрічка велкро ("липучка") та тканина оздоблення.
Ось так воно виглядає в полу-складеному вигляді:

Рушник для Макара:







"Вишивку" (тобто, смужку тканини) я додатково прострочила на рушник декількома прямими швами різного направлення (імітація стьобання). в подальшій (нещадній)) експлуатації не було зморщування. Поки (вже місяць) це працює.
Ось наш "красень" - на лазневому полоці після "покарання" віником =)

17 червня 2015 р.

Мандрівка Україною_ Частина 9. Чернівці і Хотинська фортеця

 Закінчення подорожі.
Ось вона вся:


  • Частина 1.  Тунель кохання
  • Частина 2.  Рівненський зоопарк
  • Частина 3.  Дубенський замок
  • Частина 4.  Козацьки Могили
  • Частина 5.  Кременецька фортеця
  • Частина 6.  Тернопіль
  • Частина 7. Коломия
  • Частина 8. Заліщики

  • Тепер був фактично шлях додому. Але ж ми його просто так не змогли проїхати! =)
    Ми завернули до Чернівців, помилуватися маленьким Парижем.
    Часу було небагато, тому що ввечері потрібно вже бути вдома (відпочити роботою і школою). Тому ми просто проїхались крізь все місто. І це було фантастично, повірте! 

    16 червня 2015 р.

    А ми на дачі!

    Спостережливі читачі по нерегулярному відвідуванню моєї блогодомівки та блогодомівок моїх блого-друзів, мабуть, вже давно здогадались, що ми знов мешкаємо в місцях, де ґаджетами майже не хочеться користуватися.
    Навпаки, хочеться примружитися на сонечку



    ... проводити багато часу на галявинках ...




    ... біля сіренького котика ...

    ... біля квіточок ... 


    ... і кущів ..



    ... збирати полуниці, спостерігати полохливих трясогузок, проводжати поглядом кружляння над дахами лелек в пошуках їжі для пташенят, та слухати співи солов'їв, крики павичів з сусідньої вулиці, ганяти надокучливих дзиґ, лікувати збиті коліна Макару... н-даа, ну то таке, не без цього ;) 
    Дачний сезон розпочато!
    Як бачите, цього літа додала трохи креативу своєму ландшафту. 



    Взагалі, це літо вдалося якесь стрімке, нахабне - спека стоїть, як в липні! І як доречно в ці самі дні нам вдалося виграти діжку пива в акції на честь ну дуже круглого ювілею "Львівське-1715"!




     "Прокутили" ми її, як водиться, весело й не самі! Вся Славута на вихідні відпочиває на дачах, тому зустріч Макара на вулицях дачного селища зі своєю улюбленою вчителькою - то звичайна справа ;=) 







    Котика бачите?
    А він є! -) 
    Хатньою тіваринкою він не захотів ставати (мабуть, позначилися гени). На дачах він розпочав "доросле" життя (стервець такій, бліх і гельмінтів йому вивели, а він!..) - з нічними піснями, тижневими загулами, укусами кліщів (вже від 2-х його врятували),  обороняючи свою територію від чужих котів і періодично отримуючи від них пілюлей (ось, задня лапа зараз в йоді), але то життя =)
    Зате ганяє пташок, скаче за слимаками, грається з хрущами, і всюди, де мама розпушила грядки або квітники, Собакін має ексклюзівний LC. Помічник, одним словом!


    Зараз на сайті:
    Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...
    Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...