Сорочка Зимова, з "вогником"

Прочитайте мене, прошу!..
Прочитайте про душу мою,
все відкрите для Вас ношу!..
І відразу в полотна стелю...

Все так просто - слова, слова...
Ви по них зрозумієте суть.
Що ж мудрити? Сама вода...
що з джерел її воду п'ють!

Все так видно зі слів, це - Я!

тут нема чого й шифрувать...

а Ви спробуйте вишиття,

ті орнаменти прочитать!..

Інна Залізнюк (19 листопада 2014р.)

Випестувала я собі нову сорочку. 
До родинного святкового вбрання з небіленої коломийської бавовни.

 
Першою була "Волинські візерунки" для синочка, пам'ятаєте? Потім - "Козацька звитяга" для коханого. 

Авжеж, ця теж нехрестикова. 
Авжеж, старовинними швами. 
Авжеж, з натяками, під стать тим двом.

"Зимова" - бо остаточно я її примудрилася "створити" взимку, поміж цими Святами. Частково, тому й - "з вогником", бо які зимові Свята - без радощів, свічок, різдвяних гірлянд і яскравих вогників? 
А ще - вона мені дуже тепла, справді! Я її вишивала для прохолодної пори, тому не робила мережок (хоча дуже кортіло)).
А ще, з "вогником", тому що, дивиться, як вона палає на сніжному тлі!

Надихалась світлинами музейних сорочок від Лідія Бебешко. В неї ж брала схеми для складання орнаментів своєї сорочки.

Буду вас мучити: світлин зробили багато, важко обрати найкращі.
Всі - в наших місцях, за містом, на дачі, в місті.
Отже, це наша річка Цвітоха, що впадає в нашу же річку Горинь. Це поряд з дачним селищем. 

А тут "стрілка" - місто зустрічі Цвітохи та Горині.

Два кроки - річка Горинь. 

Несе свої води з Тернопілля і аж до самої Білорусі. Там вона впадає в Прип'ять, потім Прип'ять знов повертається в Україну і біля Чорнобилю впадає в Дніпро. І знов живіть наші землі водою. Така вона хитра, наша Горинь.

Поліська така річка, жвава. Не пам'ятаю, щоб колись замерзала взимку.

Влітку дачники купаються, рибалять. Туристи рафтингують. Свекор нею любить сплавлятися на своєму надувному човні, рибу ловити. Аж до Рівного плаває...

Бобри живуть... про них буде далі...

Дачі. Внизу по вулиці, там, де сосни - петляє Горинь.

А я стою така вся... 

Коханий мене світлить гарно, поки я не змерзла...

і тут... звідкись кіт місцевий (тобто, "дачник") прибився. 

Лагідний такій, муркотний, товстенький... 

Дивиться, що далі було =)

 Варто було тільки нахилитися!..

Спробуй його потім відчепити!

Одразу згадався мюзикл Семена Горова "Вечора на хуторі..." 

Цариця-ЛидияШукшина - про Вакулу-ОлегаСкрипку: "Ох, уж эти козаки! Приедут, шороху наведут и поминай, как звали!" (за точність цитати не ручаюся))

А ось вам фрагменти сорочки. Крупно, для поціновувачів різноманітних шовчиків:

Подробиці вишивання сорочки я описувала і показувала тут.
В останню мить вирішила, що ХОЧУ зробити манжети і пазуху на призбирках. 
Хотіла? - зробила!
Вишила їх набіруванням червоними, сірими та білими нитками.

А ось вам обіцяні злюки- горинські, бобри, і я - на підвісному мостику на околиці нашого міста Славута: