13 червня 2015 р.

Мандрівка Україною_ Частина 7. Коломия

Сама собі пообіцяла закінчити опис нашої травневої подорожі ще цього року, тепер маю клопіт напередодні НР =)

Треба якось запам'ятати, нарешті, що не можна відкладати на потім такі справи.
Отже, звітую (насамперед перед собою)):

Шлях до Коломиї...

Самі неприємні спогади, котрі гальмували, варто зараз зізнатися, мій опис...

Спочатку дорога від Тернопіля була сповнена гарних краєвидів. Особливо, коли ми їхали вздовж Дністра. 

Але, варто було нам переїхати Дністер, та потрапити до Івано-Франківської області..! =( 

Ні, нам казали, що дороги там погані, але ми не думали, що НАСТІЛЬКИ!
Середня швидкість останніх 100 км до міста у нас була 25 км/год - де 15-17 км/год, де 35-40... Жах! Машинку було неймовірно шкода. Ще більш шкода та сумно було нам в 2015-му році попасти в 90-ті: тим важким та хвилястим від ям шляхом, ми зустріли "лицарів" зі смугастими паличками, - товстих, але голодних (мабуть, тільки ми спокусились їхати тим шляхом), нахабних, - таких, що звично вимагають податів з водіїв... 
Зрештою, в Коломию ми в'їхали пізно ввечері - розстроєні, голодні, розгублені в темному місті... так, освітлення було якимось, ну дуже економним навіть в центрі.
З горем навпіл близько півночі знайшли (самі! - ні об'яв, ні підказок від нечисленних перехожих), готель... найліпший в місті... теж саме розчарування після Рівненської "Оптими". 
Чи варто казати, що про "Ніч в музеях", котру кожного року в ніч на 18 травня (Міжнародний День Музеїв) підтримують вже багато туристичних міст України, в Коломиї не чули? =( А наступного дня, в понеділок, саме в свято всіх Музеїв, всі (!!!) музеї міста звично пішли на звичний з совкових часів вихідний.
Тож нам довелося задовольнитись роздивлянням декорованих стін готелю "Писанка" та прогулянкою перед самім музеєм "Писанка".
Що ж, ось вам, те, що зуміли ми побачити в місті, що так оригінально прославляє писанкарство:






Саме того дня були мої уродини.
То ж я робила собі свято сама! 
Вдяглася святково, забила на все погане і намагалася знайти добре у всьому.
Трохи помагало - якісь старші жіночки на вулиці  усміхалися мені та робили компліманти. Сонечко сяяло по-святковому. Було набагато тепліше, ніж попередні дні. 
Прогулянка містом. Міська Ратуша:













Кафе (?) "Коломия".

Підкріпилися (майже до краєзнавчого музею сходили...ну, майже)):

















А звідусіль на мене заклично та звабливо дивились численні крамнички з товарами для вишивання. Трохи виторгу їм зробила...

Що ж,  більш в місті робити було нема чого. Може бути... колись-небудь... можливо... хоча... =(
Повернулися до готелю



Світлини наостанок:


Єдине, що по-справжньому, по-дитячі порадувало мене в цьому місті... точніше, за містом - це гуртовня коломийських тканин для вишивання, куди я просто не могла не заїхати!

 Пані Оксана мені все показала, все розповіла про тканини. На жаль, на саму фабрику попасти не довелося, треба було домовитись заздалегідь. 
Зате, п.Оксана мені пообіцяла безкоштовно вислати зразки всіх тканин для вишивання (і зробила це). 
А в той день я стала власницею о цих рулонів!
Так, ось таки в нас, вишивальниць, подарунки -)
Перехрестившись, і, сподіваючись на гарну дорогу, ми поїхали подалі від Коломиї...

7 коментарів:

  1. Оля - от я про Коломию не стала писати. Взагалi!Тому що також була злiсть та розгублення. Також була знимка з яйцем (на память) i все. Чловiк в серцях сплюнув i сказав щось про свинство - також було шкода i часу змарнованого, i машинки нашо1....
    А ще Коломия вiдзначилася тим, що тiльки там (а не в Львовi чи в Тернополi) чоловiка обiзвали москалем... Було гидко. Особливо менi.
    Заклялася бiльше по 1вано-Франкiвську подорожувати.
    А тканина - ух... Поздоровляю! Скарб!

    ВідповістиВидалити
  2. Ой,не нагадуй.Дороги,це мабуть,єдине,що псує настрій від подорожів Західною Україною. Ми з чоловіком були у кінці квітня. Як їхали з Пилипця на Синевір з черепашою швидкістю,до сих пір не забуду.А також не забуду всі "мати",що почула від нього))). За все спільне подружнє життя такого від нього не чула). Пощастило,що на зворотньому шляху підібрали пару студентів,то він трохи "пригальмував".
    Але у всіх місцинах,де ми зупинялися,я робила зауваження щодо доріг,на кшталт : "Люди добрі! Ви ж туристичний край! То зробіть дороги.аби туристи не матюкалися").
    А коломийськи тканинки такі ганрні на вигляд,цікаво,чи продають у Києві такі?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Аня, здається, щось на західних шляхах змінюється. Не скажу за Франківщину, але... маю туза в рукаві - щойно повернулися з чергової мандрівки, зберуся з силами - розповім!

      Видалити
  3. Ооо, я бачу у всіх однакові враження. :-( Я про нашу минулорічну подорож до Синевиру та життя в Межигір'ї так і не змогла написати. Ремонт машини обійшовся тисяч в 10 після подорожі. А люди, а сервіс... Взагалі згадувати не хочу. Чоловік взагалі сказав, що більше не хоче Україною подорожувати.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. У мене,до речі,зауваження були тільки щодо доріг.Все інше дуже сподобалось. Було навіть прикольно - їдеш через одне село,дороги нормальні - О! депутат краде менше,ніж інші. http://espreso.tv/news/2015/07/02/ukrayinci_stvoryly_mobilnyy_navigator__yakyy_pokazuye_pogani_dorogy
      Дивіться,яка цікавинка: "Українці створили мобільний навігатор, який показує погані дороги".Був би він у нас тоді)

      Видалити
  4. Дівчата, вибачте, що не одразу відповіла на всі ваші коментарі - мандрували Карпатами. Тобто, у мене знов є що розповісти новенького =)

    ВідповістиВидалити

Зараз на сайті:
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...