Гуляючи Львовом

Фотографії ще місячної давності, із вчасно неопублікованого.
Площа Ринок.
З бронзовою панянкою:

З непереможними вояками, українськими повстанцями, лісовими братами, партизанами Волі, бандерівцями... а як хочете їх називайте! 

Коментарі, які мені не сподобаються, я видалю 

(вже писала, що не вмію спілкуватися з неадекватними людьми, - у мене немає спеціальної медичної освіти): 

В екскурсійному трамвайчику (старт/фініш біля міської ратуші).  Покатались, послухали, покрутили головами, пофотали, щось навіть запам'ятали ;-))...

Зайшли в ратушу, пройшлися коридорами міської адміністрації Львова (і справді, можна було зайти в гості до мера, департаменти різні, до конференц-залу... але нам всього лише потрібен був WC :-))... 

Вибралися на самий верх! Дорогою величезний старовинний годинниковий механізм бемкнув нам по вухах пару разів)) Йшли ми вузенькими дерев'яними сходинками, "обіймаючись" з тими, хто вже спускався.

А потім!...

Милуйтеся самі, у мене немає слів, щоб це описати:

Проспект Свободи.

...там були і карети з кіньми, але нам же перегони подавай! -))

На стелі пам'ятника Шевченку:

Десь там же. ...треба хлопчину віддавати на спорт... енергія просто хлище -)

Зігріваємося в "Майстерні шоколаду":

 

Який зосереджений, так? - Два горнятка шоколаду! Ледве подужав!..  як не злиплося? =))

Знову погуляли. 
Вірменська церква. 
Забратися на найвищий камінь біля її паркана? - звичайно! 

 

Ресторан-музей "Гасова лямпа". 
Посидіти та ніс потерти на щастя її творцеві Яну Зеґу? 
- обов'язково!))

Потім були Аптека-музей "Під чорним орлом". Найстаріша із ііснуючих, 1735 р.!

...Які там стіни й стелі! Які там ваги, ступки, мензурки, пляшечки, флакончики і шкляночки! А старовинні касові апарати! Поза-позаминулого століття, ще американські!) ...Так захопилася розгляданням, що навіть світлин немає - ( Ось, з Мережи:

Потім ми знову втомилися і приземлилися у "Золотому вепрі" (у хлопця - квас, есичо))

Дуже рекомендую цей заклад, друзі! 

Ні кавярня "Золотий дукат", ні "Криївка", ні "Під золотою Розою", ні грільова ресторація "М'яса та справедливості", ні кнайпа "Пструг Хліб та Вино" не витримали напливу туристів в ті святкові дні - були критично забиті або дуже критично страждала якість їжі та обслуговування (в останньому навіть довелося увімкнути стерву і трошки дуже посваритися).

Але нічого! Тепер ми знаємо куди треба ходити, а куди - ні.

Зате ми багато гуляли вуличками, заходячи в собори, костели, катедри (і тихенько молячись всюди); купуючи льодяники у панянок на площі, або каву зі смаколиками; слухаючи та підспівуючи вуличним музикам наш гімн або відомий хіт цього року про одного карлика, що вважає себе царем (хіт зараз є в репертуарі кожного музики, а не тільки в ультрасів і послів)); знов і знов вертаючись до Вернісажу і роздивляючись ґердани, моніста, зґарди, дукачи і коралі...

Все менше і менше залишилося у Львові місць, де я не побувала ... але стільки ще багато, цих місць! -))