Чохол для пляшки з водою

Зрештою, я сіла за швейну машинку!
Якщо б не подорож з Макаром до Львову, коли б я ще зайнялася своїми занудьгувалими тканинками?..
Отже, конче потрібна була ось така штукенція (щоб не "пересохнути", крокуючи по вуличках і розглядаючи цікавинки).

...насправді, якщо ви плануєте показати дитині львівську "Майстерню шоколаду", 
провести її всіма поверхами цієї захоплюючою міні-фабрики цукерок, 
а потім ще пригостити дитину філіжанкою найсмачнішого шоколаду... 
ні, виявилось, 
однієї мало! - двома! -)) 
то вам не вистачить ні той шклянки води, 
що додається до шоколаду, 
ні тих крапель, 
що залишилися у вашої пляшці.
Ну то таке -))

Отже, звичайний чохольчик, на синтепоні, з двох тканин: машинки, тваринки, - Макар обирав, я не сперечалася))

 - на щільному "набірному" ремені, який прикріплений до чохла заклепками.
Все густо й просто простьобане прямими строчками. 

Шила звичним вже для себе способом Короб-раз, короб-п'ять-)) Трохи помучилася з-за вузької "горловини" чохлика, але ж не без цього!

Погляд у колодязь -))

Денце (так, я його вручну пришиваю):

Поки ще тепло і без водички ми на вулицю не виходимо, визначили чохлу місце в передпокою: