Домотканні полотна і коралі з забаганками

Мій хом'як, звичайно, звірятко виховане, й подекуди навіть аскетичне, але іноді і його несе! 
Підсумок: 
3 (три!) відрізи домотканого полотна з конопель. 
Різні, завширшки 44, 55 та 65 см (самі здогадайтесь, кому який буде)). 
Товщиною і щільністю теж злегка розрізняються, - вочевидь, від різних ткаль та з різних верстатів. 
Смуглява й колоритна торговка запевняла мене, що виткані вони на Косівщині ще в повоєнні часи 
тобто в 50-ти роки). 
Хочеться вірити. 
А знаючи, що із веселою рослиною під назвою конопля останні років 40 і не забалуєш, вірю =))
Та й мало схожа ця домоткань на бавовну або льон (з цими тканинами мені вже вдалося попрацювати).
Отже, випрала я їх зі своїм екологічним пральним гелем (торговка саме такий же радила застосувати до цих тканин)), додатково відбілила ще на серпневому полудневому сонечку, випрасувала на совість. Згорнула в принадні згорточки... Чекаю... Натхнення, звичайно... Воно ж таке... треба зловити... 
Ось, ниточки, вже розумію, не буду брати смоляне-чорні (310 DMC), а візьму такі, знаєте, антрацитові: 844-й, наприклад, або взагалі 3799-й? - ще подумаю. Ну щоб контрасту сильного не було з цією благородною, як би пріпиленною, натуральністю тканини-основи.
А поки вишиванки з цих тканин народжуються в моїй голові, я встигла на Вернісажі розжитися разкою (ниткою) коралів.
Зґард з "калиновими" коралями коханий мені ще в мирний час на нашу річницю подарував. Гарнющи, зроблені на замовлення у майстрині, зі сріблястими хрестом і дукачами... не буду хвалитися, поки вишиванку свою нову не вдягну і поряд з коханим не сфотографуюся.
...І ось розглядаю я свої "багатства" і розумію, що хочеться мені над цією ниткою коралів трошки попрацювати самій.  
Дуже кортить додати до неї зі своєї скрині із спадком того, справжнього, ну як було прийнято колись споконвічно в українців (і кавказців, до речі) готувати ожерелья-намиста для дівчаток.
А справжнє у мене є, лежить в клясерах або просто аркушах-комірках. Іноді чищу, переглядаю їх, діткам розповідаю, ностальгую, згадую що і звідки... І поповнюю під настрій і при нагоді свою колекцію новими блискучими екземплярами (я ж Телець, нікуди не дітися, люблю таке -)) 

Ось ці монети знайдені ще на землі моєї батьківщини - дід якось копав в городі, знайшов кілька царських монет:

Срібний "пролетарський" полтинник - від маминих батьків. А австро-угорський крейцер вже від свекрів дістався.

Ну лежать вони в ящику. Ну вигулюють їх по "святах", даючи подивитися гостям.
А якщо в них вдихнути нове життя..?

Або може, пожаліти "старичків"? Взяти оці заморські, з діркою посередині, біметалеві або взагалі квадратні чи з хвилястим краєм? -))

Віддати ювелірові, щоб він зробив з них "справжні" дукачі! 


Хоча, "справжнісінькі" дукачі, напевно, вийдуть з ось цих монет - сучасних і блискучих (пам'ятних та ювілейних)?
(дуже складно зробити толкові фото блискучих монет, тому, даю декілька кадрів, під різними кутами,  реверси і аверси):

На ці монети у мене, напевно, рука не підніметься -)) але покажу і їх:

Це частина монет-подарунків хрещеною нашому Макару, - срібні монети (в рік по монеті, цікава і пам'ятна традиція, правда?)

Що порадите, друзі?