Вишиття як ліки

Сиджу я на НЕБІ й собі вишиваю!
І так розумію, що це лиш спасає!..
І тішить сьогодні, загоює рани,
Що злоба у тому до мене не стане!..

Сиджу я на НЕБІ.. Й так хочеться впасти,
згоріти, струдитись! Так хочеться всіх їх
покрити узором, що буде бронею
від вражих оковів.

...Але сиджу ж я на НЕБІ! Й собі вишиваю...
Собі - не собі? Для рідного краю!
                                           

                                           Інна Залізнюк

Цю наволочку з вишивкою довго не показувала. Вона для мене стала особливою, бо її вишивання було для мене як ліки від сьогодення, як своєрідна реабілітація в наші непрості для країни дні і місяці.

Вишивалась довго, з перервами між іншими проектами. Часто - крізь сльози безсилля щось змінити, жаху всієї цинічності і підлості сусіда і усвідомлення безповоротності минулого.

Наволочка й тепер продовжує лікувати мою душу, і я не даю їй жодних шансів лежати в шафі. Застиляю її то на ліжко Макара, то на наше ліжко. 

Вишивала на вітчизняній канві 18 ct. по схемі з журналу "Українська вишивка".

Нитки - Гамма, Ariadna, ПНК ім.Кірова.

Щоб пошити наволочку, до вишитого мотиву додала бавовняного набивного сатину сніжно-білого кольору.

Прала вже декілька разів, не линяє, перевірено.

А подивіться, як мої кохані чоловіки солодко умостилися на цієї подушці:

Треба ще одну (як мінімум) вишивати! 

Вже знаю яким орнаментом!