20 січня 2015 р.

Вишиття як ліки


Сиджу я на НЕБІ й собі вишиваю!
І так розумію, що це лиш спасає!..
І тішить сьогодні, загоює рани,
Що злоба у тому до мене не стане!..


Сиджу я на НЕБІ.. Й так хочеться впасти,
згоріти, струдитись! Так хочеться всіх їх
покрити узором, що буде бронею
від вражих оковів.

...Але сиджу ж я на НЕБІ! Й собі вишиваю...
Собі - не собі? Для рідного краю!
                                           
                                           Інна Залізнюк

Цю наволочку з вишивкою довго не показувала. Вона для мене стала особливою, бо її вишивання було для мене як ліки від сьогодення, як своєрідна реабілітація в наші непрості для країни дні і місяці.

Вишивалась довго, з перервами між іншими проектами. Часто - крізь сльози безсилля щось змінити, жаху всієї цинічності і підлості сусіда і усвідомлення безповоротності минулого.




Наволочка й тепер продовжує лікувати мою душу, і я не даю їй жодних шансів лежати в шафі. Застиляю її то на ліжко Макара, то на наше ліжко. 

Вишивала на вітчизняній канві 18 ct. по схемі з журналу "Українська вишивка".
Нитки - Гамма, Ariadna, ПНК ім.Кірова.
Щоб пошити наволочку, до вишитого мотиву додала бавовняного набивного сатину сніжно-білого кольору.
Прала вже декілька разів, не линяє, перевірено.
А подивіться, як мої кохані чоловіки солодко умостилися на цієї подушці:

Треба ще одну (як мінімум) вишивати! 
Вже знаю яким орнаментом!

16 коментарів:

  1. краса! Цвєтаночко, все буде добре! я, наприклад, коли все було ще в Київі - не могла взяти в руку голку. так мені було ніякого. А коли прийло літо.... - руки самі до голки потягнулись. нехай наша вишивка буде тим оберігом і символом затишку, якого так не вистачає в ці скрутні часи.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Юлія, дякую за коментар!
      Я всі місяці вишиваю й вишиваю. Але шити себе не можу заставити... Може, тому, що мої віртуальні подруги по шиттю (клаптиковому) залишились там, в "Задзеркаллі". І шиття для мене зараз... майже огидне... Треба це пережити, перебороти в собі.
      А вишивка зараз - так, як оберіг.

      Видалити
  2. Красиво....
    А хлопчики як гарно помiстилися...

    ВідповістиВидалити
  3. Чудові фото, чоловіки твої - чудові! :)) Вишивка - ТАААААКА! Водночас і спокійна (геометрія своє дає) і барвисто-радісна! В мене так також - теж рукоділля лікує.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Лєночка, дякую!
      Геометричність, цей кольоровий ритм заспокоює, ага. І мені там квіточки бачаться, а саме - яблуневі =)
      Лікуємось!

      Видалити
  4. Дуже гарна вишивка!!!! Щастя вашій родині!

    ВідповістиВидалити
  5. У моєї бабаусі теж така є :-) Цікаво виглядає з жакардовим сатином - сучасно :-) Бачу, ваш захисник вже вдома! рада за вас!

    ВідповістиВидалити
  6. Гарна наволочка! Хай вона береже сни родини... сни країні....

    ВідповістиВидалити
  7. Чудова подушка. Чудові фото. Я дуже рада що твої чоловіки всі вдома. Часто згадувала про твого чоловіка, але не наважувалась питати. Затишку вашій родині, а нашій країні миру.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Світланко, дякую!
      Всім нам миру... перемоги на нашій землі та миру!

      Видалити
  8. Оля, які всі твої роботи душевні! Душевного тобі спокою! Нехай вас береже Господь!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Тетянко, зараз по-іншому ніяк, в усіх проектах - частинки души... і сліз...
      І побажання, заклинання...
      Дякую!

      Видалити

Зараз на сайті:
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...