Мандрівка Україною_ Частина 9. Чернівці і Хотинська фортеця

 Закінчення подорожі.
Ось вона вся:

Частина 1.  Тунель кохання

Частина 2.  Рівненський зоопарк

Частина 3.  Дубенський замок

Частина 4.  Козацьки Могили

Частина 5.  Кременецька фортеця

Частина 6.  Тернопіль

Частина 7. Коломия

Частина 8. Заліщики

Тепер був фактично шлях додому. Але ж ми його просто так не змогли проїхати! =)

Ми завернули до Чернівців, помилуватися маленьким Парижем.

Часу було небагато, тому що ввечері потрібно вже бути вдома (відпочити роботою і школою). Тому ми просто проїхались крізь все місто. І це було фантастично, повірте! 

А потім виявилось, що В Чернівцях можна запросто припаркуватись в самому центрі та прогулятись центральними вуличками.
Підрахувавши час на дорогу, Ман рішуче так і зробив.

А взагалі то був для мене величезний сюрприз!
Не всі знають, що я в далеких 89-90-х роках минулого століття (боже, як це звучить!)) мешкала в Чернівцях (був такій факт в моїй біографії - невдалий, бо дуже сумувала за коханим, тому все покинула та повернулась до нього в Одесу).

Тоді була перша "Червона Рута", Народний Рух, бродіння в масах та інші ознаки розпаду "великої імперії".
Ми ходили з бойовим розфарбовуванням на обличчі, в плащах отруйного кольору, бігали на базар за румунською біжутерією, одягом і косметикою.
Я марно намагалась зрозуміти українсько-молдовсько-російський суржик, однак, незліченна кількість колориту, незвичних традицій та укладу життя (як для доньки кубанських степів) залишила в пам'яті це містечко. 
Я навіть пам'ятала свою колишню адресу і легко впізнала будівлю, де мешкала!
Ось це місце - вул.Червоноармійська, 10 (?), зараз вул. Героїв Майдану - старовинний особняк австро-угорських часів з брущатим двориком-патіо всередині (а чого ви дивуєтесь? - в ті часи там були гуртожитки). Студентки жили в кімнатах з високими стелями і дерев'яним паркетом, а в кожній кімнаті стояла красива газова пічка з кахлями. В опалювальний сезон до нас щодня приходила істопніця і запалювала грубку. А коридорами нам слугував довжелезний (на ширину всього будинку) балкон...

Будинок сильно змінився зараз, але я його все одно впізнала. Навіть зайшла у двір, який колись переховувався за величезними кованими дверима. Колись... Зараз там все було розподілено, забудовано, балкону-переходу немає, лише елітні квартири (або офіси?) за сучасними броньованими дверима. Сумно. Не вберегли той старовинний шарм, той стиль будівлі, все переробили в угоду часу...
Що ж, пройшлися ринком, купили першої полуниці...
Ледве згадувала все навкруги, скоріш - вгадувала.

Зашли в кафе... тоді це було кафе, де робили смачну мамалигу!
Зараз тут ресторан. 
Мамалиги не скуштували, бо дівчатка спали на ходу, а нам було треба швидко.
Залишилися світлини:

Все. 

Ностальгічні спогади завершено.
Сідаємо в автівку і їдемо в сторону домівки (біля 500 км)  

Всі світлини - з вікна машини:

Ага, як же!! На шляху додому -

Хотин з величною і дуже гарнезною 

фортецею!

Бачите його на мапі?

Гріх було не заїхати та не подивитись хоч одним оком.

Дивиться, яка краса стоїть над Дністром!

Дуже хотілося затриматись в ній по-дорослому, побродити всюди, познайомитись з історією, але... хлопу нашому поки що не до розуму такі подробиці фортець та замків. 

Йому б аби полазити та поскакати віковими мурами.
Які там оборонні середньовічні форти, які замуровані дівчини, які війни з турками, які гармати з ядрами, які розповіді про барона Мюнхаузена, що воював в цих болотах та описав свої численні подвиги!

Там ще на шляху був Кам'янець-Подільський, але... ми його промчали стрімголов, залишили на "колись", бо часу не було зовсім.

Лише підкріпились мамалигою =)

Отже, додому!

Позаду - три дні подорожей і згадки про 10 цікавих місць України!

Того дня ми ще встигли застати вдома 18 травня - мій день народження! 
Зуміли відмітити його і в дорозі, і ввечері вдома - шампанським з буковинською полуницею.
Чін-чін!