Літнє, прогульне. 4. Страви

Цього літа мною було знайдено декілька цікавих рецептів приготування смачних страв. Присвячу цьому пост, щоб не загубити рецепти та не забути про смачні страви. Зрадію, якщо й вам вони колись стануть в нагоді =)

Отже, починаємо.

     1. Овочева ікра (або теплий салат) 

...от чого мене так збільшило і ще й нахилило? (не можу відредагувати! нічого не реагує! грррр!)

Обожнюю цю страву і роблю її багато літ, бо саме влітку на дачі вона частіше за все готується, коли овочі справжні і пахнуть сонцем, тобто вирощені на своїх грядках, у сусідів або в південних областях України (а ні полицями супермаркетів))Отже, інгредієнти:

• баклажани

• солодкий перець

• помідори

• зелень (кропу, петрушка, кінза, базилік - за вашим смаком)

• часник

• олія (нерафінована смажена або за вашим смаком)

• сіль

Все. 
Це мій рецепт, люблю саме за такім готувати цю ікру. Можу не додати часник, але все інше - обов'язково!
Головне - підготовка баклажанів і перців. Ось так є ідеально:

Повернення з пирогами!

Це зветься - не пройшло й півроку... Лише три місяці! І прогульниця повернулась. 
Чи надовго, спитаєте? Адже скоро дача, літо, сад, канікули зі школяриком...
Не стану загадувати, бо справи - вони такі =) 
Отже, почну виправдовуватись пирогом! Весняним, смачним, улюбленим.
Пиріг з ревенем
Вже пару років його готую. Смачний та корисний, чоловіки їдять (а нам чого ще треба?)), рослина на дачі росте. Загалом, суцільна користь! 
Лишу тут рецепт, щоб не загубити (а то вже три рази так було)).

Що робити в Карантин?

...а напередодні запровадженому в нашому місті карантину ми примудрилися тиждень похворіти на ГРВЗ. Тобто, попали на 2-гу серію зимових 2-тижневих "канікул". Отже, всі розмальовки розмальовані-перемальовані, читанки читані-перечитані, мульти та кіна бачені-перебачені, гірки на санчатах їжджені-переїжджені, синці на дупці ногах від спортивного куточку биті-перебиті. 
Що ще робити дитинці?


Печиво вже пекли, пиріжки ліпили, витинанки витинали...

Навіть СПА-салон мені влаштовували! 
З ванночками, пілінгом, кремами, з подальшим мейк-апом 
(водночас я провела добру ревізію своєї косметики =)... 

Про педикюр вже писала? ...мабуть, то було в Мордокнизі...
Ось, дивиться, як наді мною знущається від нудьги мій школярик =)::


Аж тут новина від Міхо прокотилася нашими палєстинами телебаченням та Мордокнигою... ну та... про "горіхову мафію" на одеській митниці. Згадали й ми про свої мафіозні запаси горіхів свій добрий урожай з 2-х дачних дерев, що якраз сушився в здоровезній старій наволочці. 
Дістали з "засіків". Ман наколотив 2 здоровезні миски - і понеслась! ... на пару днів роботи хлопу:

Закусочний пиріг "Різдвяне кільце"

Випробуваний в новорічну ніч нами особисто, тому сміливо рекомендую своїм читачам та друзям до Різдвяного столу!

Ідентифікація ...бочки

Нарешті!
Нарешті я це почала робити!
Тим літом, тим спокійним, мирним літом, коли ще нічого не віщувало, у мене було багато задумок, і я навишивала на дачі купу цікавинок. Їх залишилося тільки оформити... Але ви знаєте, що сталося восени рівно рік тому... І мої руки тоді опустилися... Я довго не могла ані шити, ані вишивати, ані творити щось безневинне і в рожевих шмарклях миле, відмежувавшись від дійсності
Зараз таке почуття, що ми, українці, прожили не рік, а цілу вічність! Такій він був ємний, багатий на події, потрясіння, кардинальні зміни у свідомості, переоцінки цінностей. Хтось скаже, що нічого, мовляв, не змінилося, все в країні і суспільстві залишилося як і раніше (а найпесимістичніші додадуть ще багато чого -((. Але я впевнена, що і країна кардинально змінилася, і сам українець. І назад дороги вже немає ("мамо, народи мене назад" не вийде). Мені здається, саме в 2014-му кожен з нас, нарешті, остаточно і безповоротно усвідомив себе НЕ громадянином населення, що живе на території України, а - саме УКРАЇНЦЕМ як частинкою народу, згуртованої єдиної нації.
Тепер у мене зовсім другий настрій. Я багато творю-вишиваю. Несподівано у мене менш ніж за рік народилося 3 (три!) вишиванки і десятки обкладинок для паспорта. На них українськи традиційні орнаменти і така робота мене дуже допомагала пережити ці місяці. Я майже перестала шити... Досі підсвідомо уникаю ті рукоробні місця і проекти, де мої погляди, м'яко кажучи, не поділяють (рано чи пізно епідемії зникають, але я не доктор)...

Але це був розлогий зачин, далі будуть нові рукотвори.
Отже, багато з моїх читачів знають мене як запасливу ґаздиню. То так і є, але наскільки я запаслива, не всі здогадаються ;-)  Останні років 6 я переважно засушую пряну зелень, ягоди, фрукти, деякі овочі, трав'яні збори для гарячих вітамінних напоїв. Агрегат у мене добрий (майже профі-), тому якість сушіння тільки спонукала мене на більші об'єми смаколиків.  
Одразу постало питання - як і де зберігати ті смаколики? Здавалось б, самий ліпший спосіб зберігання - в скляних файних банках (і видно, і по науці)). Але заховаєш їх десь далеко у шафі - забуваєш про наявність, виставиш на видне місце - сушіна з часом псується на світу (колір блякне, неапетитно виглядає).
І одного разу я знайшла вихід - діжки відра бочки з-під топінгу до кави, що мені навезла донька у великій кількості в бутність свою баристою в кав'ярні! Я ж підозрювала - хорошие сапоги, надо брать! міцні, фольговані зсередини, з міцною капроновою кришкою, знадобляться!
Зберігаються мої запаси в цих бочках відмінно! Не сиріють, не псуються, не втрачають колір, смак і вітамінність. А от самі бочки-то непрозорі, що там в них лежить - неясно... Проблему треба було якось вирішувати. Красиво вирішувати (рукодільниця я чи де?))
Так ось вам і розгадка назви поста:

Я їх ідентифікувала!  Не всі, але більшість (є потенціал для творчості і пошуку потрібних схем))

До шкільного Ярмарку

Задача: 
приготувати рукодільний товар для загальношкільного Ярмарку від класу в честь дня міста. 

Так, так, цієї неділі в нашому місті іменини.
Ну, я й нарукоробила -)
Звичайні "криві" сердечка, з бавовняної тканини двох дорогих серцю забарвлень, на мотузці-петельці, наповнені холофайбером, прикрашені декоративною машинною строчкою. 
Все просто, без затій.


Так, патріотична ідея мене не відпускає навіть тут.
Та я і не пручаюсь.
Хочете вірте, хочете - ні, а це кольорове поєднання останнім часом діє на мене вкрай благотворно. 
Ось оглянешся навколо, побачиш знайому жовто-блакить в сусідньому вікні, на стовпчику, на воротах або в автівці, що проїжджає мимо, - і спокійно на душі.
А потім почуєш на вулиці українську мову, в магазині/школі/сусідці відповіси парою фраз українською, - і заспокоюєшся: все нормально, я в безпеці, мені нічого не загрожує, я вдома...

На Ярмарок вирушила ще одна з моїх "вишиваночок" для паспорта, яка залишилася з літнього асортименту вишитих обгорток. 
Думала, на цьому свій батьківський обов'язок в даному випадку я виконала сповна, аж ні! =)) Вчителька ще пам'ятає мої пряники до Свята Весни. Це вона не бачила мої печеньки з літнього Ярмарку! -)
Ну, для шкільного базару я постаралася бути коректною, - патріотизм форева! І побільше яскравих фарб-))
Ось так:

 (процес нанесення глазуру та його підсихання)

Так, в цей раз я допитала світове Павутиння з пристрастю і моя полива-глазур стала кольоровою:

Хочете знати, які барвники я використовувала?

Не є таємницею. Занотую тут, буде й мені підказка.
Отже, жовтий колір я отримала досвідченим шляхом - спочатку познущалася над лимоном, потім закликала на допомогу морквину. Коротше, якщо натерти на дрібній тертці цедру лимона (мандарина) або коренеплід морквини і вичавити з них сік, то це і буде натуральний харчовий барвник для крему або глазурі:

З синім кольором складніше ... хоча, в моєму випадку, це виявилося набагато легше-)). Павутиння авторитетно мені заявило (причому з кількох джерел), що для фарбування кремів і глазуру можна використовувати харчові барвники для пасхальних яєць.
А у мене якраз залишився недоторканий пакетик синьої фарби (з набору)! - ну не люблю я фарбувати яйця в неприродний для них колір -))
Додала дрібку барви в глазур, ретельно вимішала - вуа ля!

І ось вони, готові, прикрашені глазур'ю і моєю фантазією, Патріотичні печива:

Дачні клопоти і вишивальні процеси

Хто мене добре знає, той не здивується - часом я стаю дуже консервативна... буквально: полюбляю, чи знаєте, варення ожинового наварити або огірків-грибів-капусти насолити на зиму. А буває, що й почну експерименти на дачній кухні влаштовувати - зварити тонну десяток баночок варення з волоських горіхів або мармелад цибулевий зварганити! Ще й із трьох сортів!
Я така! 
Ага =)
Не буду зараз катувати вас тим варенням з горіхів і мармеладом =) просто покажу вам свої звичайні банки з консервованими помідорами. 

Просто так, під настрій -)
Подивіться, які вони мене вийшли осінні: жовті, червоні, помаранчеві.
Це у мене такі чері цього року зросли. Щедрий урожай зібрала.
Попкою догори перед відправкою на "ледачу" стерилізацію (як мама навчила, в тепле кубельце з ковдр):

Тут добре видний т.зв. топінг (смакові домішки-приправи): цибуля часточками, солодкий перець часточками, моркву кружечками, кріп парасольками і хрін листочками.

Головне в цій справі не плутатися з топінгом для огірків: часник, дубовий і смородиновий лист. 

А лавровий і хріновий лист -)), перець духмяний і чорний горошками, гвоздика, зонтики кропу і кілечка червоного гострого перцю - загальне для консервування огірків і помідорів, ну ви й сами це знаєте.=)
І мої вишивальні процеси. 
З СП "Вертеп-2015" - Йосип і Пастушок:

СП "Пряничный человечек" - під моєю кодовою назвою "Хлопчик в зеленому з краваткою" (погана світлина, сори):

Ну і трошки по дрібниці навишівалось в "перезмінках" (Інтригую, ага)):

До Свята Незалежности

Так. На 23-му році виявилося, що Незалежність моїй країні ще треба відстояти - ціною багатьох людських життів і територій. 
І ціною зруйнованих міст, залізничних мостів, шахт, підприємств, шкіл, лікарень і музеїв... 

А в активі - нові, переосмислені, нарешті, погляди на справжнє обличчя близького колись сусіда-перевертня. Спасибі їх "геніальному" вождеві. Дав прозріти навіть махровим українофобам на державу-монстра.

Незгодні, не потрібно мені зараз намагатися нічого доводити. Поступите розумно - просто пройдіть повз.

Цими фотографіями нікого я не хочу дражнити або дратувати. 
Ні. 
Це сувора правда сьогодення і від неї нікуди не подітися. 
У нас навіть діти знають хто є хто і кого куди треба відправити=) 

Отже, до нашого Свята такі милі печеньки будуть дуже до речі.

Одна частина вже передана організаторам Ярмарку, кошти від якого підуть нашим Славутським хлопцям, що служать зараз в зоні АТО. А друга частина печенек поїхала з нами до Львова (там ми їх спробуємо передати нашим мужнім захисникам у військовий госпіталь чи просто на Яворівський полігон). 

Он їх скільки, печенек. Всім вистачить:

Печеньки прості, але душевні - медові, з глазур'ю, і з простими конкретними посилами:

 без слів

Ну а ця травичка - ворог будь-якого колорада (кажуть, що там, де вона росте, ці гадськи жуки не водяться). 
А загалом, це просто - наш Український опір:

Нехай ці печива підіймають патріотичний дух моїм городянам на Ярмарку і воїнам у Львові.

А це мій дачний урожай ожини та малини на столі. Сам собою -)) Ну так вийшло. 
Я помітила і сфотала. Милуйтеся смачним поєднанням кольорів:

Ну що? На дачі порядок, в місті прапор повісили, печива напекли. 
А ми з Макаром зараз у Львові! 
На святі! 
З днем Народження країни, українці! 
Слава Україні!
Смерть ворогам!
Щиро віримо, що скоро виженемо всю нечисть зі своєї землі і будемо жити щасливо у своїй країні!

Дачна вечеря

Не перший рік я готую на дачі це екзотичне, здавалося б, блюдо. 

Мені вдається готувати його лише мешкаючи на дачі - тільки там свіжа сировина практично завжди під рукою.

Здається, блюдо це родом з країн Середземномор'я. 

Оригінальної назви не знаю, тому - "Квіти цукіні в клярі":

Отже, як я готую свою вечерю? 


Проходячи городом з кошиком, перевіряю кущ цукіні, - мені достатньо одного-двох рослин в сезон, цукіні зріють один за одним до пізньої осені. 

Дозрілі кабачки йдуть в одну справу (кому оладки, кому рагу або - в морозилку на вітамінізацію зимового родинного раціону), а пустоцвіти беру для нашого блюда. 

Ось, бачите? - 
Зліва на фото квітка і пуп'янок з зав'язаними плодами, а справа - пустоцвіт:

Він нам і потрібен (головне, бджолу вигнати з грамофончика)).
Обриваємо все пустоцвіти, обполіскуємо (без бджіл, пам'ятаємо, так?)). 

Готуємо начинку. 
Строгого рецепта тут немає - все за смаком і за принципом "піцци" (що в холодильнику є-). У моєму холодильнику завжди є сир і шинка (або ковбаска дрогобицька). А ще я люблю, щоб було багато зелені (кріп, кінза, базилік, петрушка).
Все це подрібнюємо: сир - на тертці, шинку і зелень - ножем:

Потім наповнюємо начинкою чаші квітів. Це не складно, треба лише призвичаїтися, щоб не розірвати пелюстки (на неохайний манікюр не звертаємо уваги - Макар грався з мамою в "Салон краси" -)):

Повинно вийти приблизно так:

Тепер - кляр. 

Яйце, мука і сіль - проста класика. Але я люблю експерименти: додаю кисляк, газировку, квас або пиво - знов за принципом "що в холодильнику знайшлося" -)

Обережно занурюємо фаршировані квітки в кляр і обсмажуємо на пательні з оливковою або з іншою рослинною олією:

Викладаємо на паперовий рушник (щоб позбутися від надлишків масла) і сервіруємо свою тарілку до вечері. 

Смачного!

зи: Для цієї страви підходять всі квіти сімейства гарбузових (кабачки, патисони, цукіні, гарбуз), однак, маточки гарбуза дещо гірчать. Тому їх перед приготуванням потрібно просто видалити.

Дачний сніданок

У місті переважно короткими набігами - пошту перевірити, рахунки оплатити, продуктів купити...

Хліба ми їмо мало (порівняно зі спостережень)) - хіба до пізнього сніданку у вигляди гарячих бутерів.
Тому, часто буває, що хліб то засохне, то запліснявіє, то закінчиться завчасно. Раніше ми брали з собою хлібопічку (х/п). В цьому, вкрай непередбачливому, дачному сезоні я не стала її тягти з собою. Але проблема з хлібом залишилась.
Коли ще у мене не було х/п, я рятувала родину нашвидкуруч чудовим рецептом закарпатського Ощипка:

Для приготування тіста у посуд з просіяним пшеничним борошном 

вливають кисле молоко або сироватку (я беру кісляк), додають сіль, 

соду і місять тісто до появи пухирців.

Підготовлене тісто ділять на куски, формують 3 круглі булки, 

посипають борошном, злегка розкачують завтовшки 1—1,5 см, кладуть на чисту і добре розігріту поверхню чавунної плити або на гарячу пательню 

і печуть з обох боків до готовності, слідкуючи, щоб тісто не підгоріло (я накриваю кришкою).

Витрати продуктів для приготування 3-х ощипків вагою по 160 г: 

борошно - 360 г, сіль -3 г, молоко або во­да - 180 г, яйця - 1 шт., сода - 0,3 г. 

Процеси приготування я не встигла зафотати, але ось вам результат:

Ось такий ощипок на розріз:

Ну і ось вам такій дачний сніданок, коли батон або булка скінчились: