Лінива весна...

Вишивальна фея ще на початку зими фиркнула і пішла кудись від мене. Зате!

Прискакала галопом швейна фея і діловито перевернула в моїй майстерні всі сувої і короби з тканинами, наповнювачами і бейками! Так, поміж справами, пошились ділові щоденники (під Новий рік - на подарунки),
виконалось замовлення на чобітки до Різдва, зробились мішечки подарункові,
протестувала новий рецепт пряничків (смачнющі виявились і на ялинках кльово висіли))...


Потім фея примусила мене нарізати клаптиків на купу нових проектів, серед яких 3 (три!) нових квілти!
Два вже зібрані в топи, навіть один перетворився в сендвич і вже здався на милість стебнування (ой, скільки дизайнів було переглянуто на Рinterest та уві сні!))

А для розминки =)... пошилася накривачка на пралку для дачі. Там вона (пралка) всі роки ну дуже вже просила мене чимось накритися, бо сама на кухні розташована. Рушник або серветка - це дуже просто, це не наш метод! =)
Нам, клаптяркам, потрібно щось ось таке:

Різдвяна пошта

Іноді у мене трапляються напади мамкинської відповідальності і тоді я, як чумачечая мамуська, прусь до школи свого дитинча й чіпляюся до директора або вчительки з пропозиціями покращення шкільного або класного життя учнів. Ну, а якщо серйозно, то все одно я є головою батьківського комітету класу, так що таку поведінку мені можна вибачити =)  
Цього разу в моїй творчій голові виникла ідея започаткувати в нашому класі традицію привітання листами дітлахів із зимовими святами. Тобто, учні самі писали листи один одному, вітали кого хотіли та як хотіли на їхній власний розсуд.

В якості поштової скрині я зробила... ну й щоб ви думали? - чобіток! =)

Бюджетний варіант, в стилі крейзі-квілта, з використанням креп-сатину та атласу, які я ставила на підклад своїм чобіткам Тут, Отут і Тута. 

Багато випадів залишалось... ну чого добру пропадати?

Клаптярка я чи як? =)

Ось і народилась ідея - зробити чобіток трохи більше, ніж зазвичай, та перетворити його в так звану поштову скриню. 

Пряникова гірлянда

Якщо хтось з моїх читачів почав вважати, що я, окрім мандрівок, куховаріння, всіляких свят та просторікування в Блозі, перестала вишивати й шити, то він дуже глибоко помиляється! =)
Ось вам доказ номер раз!

Різдвяні чобітки-4. "Етніка печворкова"

Останні чобітки цього року вийшли надзвичайно колоритними:

Шиті з використанням тернопільської бавовни під назвою "Єдина країна".
Ще пак! По принту тієї тканини можна вивчати орнаменти української вишивки по регіонах (я вже колись її показувала в блозі): 

Різдвяні чобітки-3. "Лляне крейзі"

Шалений льон - так я для себе їх назвала =)
Дивиться самі:

Різдвяні чобітки-2. Печворкові, бавовняні

Чергові чобітки.
А зараз - клаптикові (печворкові - називайте хто як хоче):

Різдвяні чобітки-1. З вишивкою

Перед написанням поста зазирнула до архіву ... ех, і давно же я не шила зимових чобітків (не до того було)! Цікаво було прослідкувати їхню еволюцію в моїй Майстерні (ну й мою майстерність... скромно так))) 
2011-1   2011-2    2011-3    
2012-1   2012-2  
2013
Останні йшли важко... не до радощів тоді було, лише обіцянка змусила виконати замовлення постійної клієнтки, хазяйки сувенірної крамниці. Рік 2014 зовсім пропустила. І ось нарешті! Цього року я нашила цих чобітків більше, ніж за всі минулі роки! "Мішечок розв'язався", - як казала моя колежанка.
Отже, потроху демонструю.
Перша порція. З кумедними олешками:

Різдвяний Вертеп

Рівно рік тому я спокусилася привабливим проектом у Олі - вишивкою Вертепу.
І ось тепер по закінченні терміну можу сказати - я дуже задоволена результатом! Милуйтеся:

Спасибі Олечці, організатору Спільного відшиву. За її терпіння і організацію нас, вишивальниць, - різних за характерами, за швидкістю вишивання, за доступом до Мережі, ...за відповідальністю до справи, в решті решт =)

І спасибі моєму синочку Макару, який не давав мені "благополучно забути" про проект і підстьобував мене, тикаючи пальчиками в картинки на моніторі: 

 - Мамо, а ти вже цю фігурку вишила? 
 А цю коли?.. 
=) 

І мама старалася, слухняно відкладала свої поточні великі проекти, перезапялювала тканини і за тиждень, по-швидкісному, відшивала чергову фігурку. 

Зараз Вертеп - справжня окраса всього новорічне-різдвяного оздоблення квартири.

Тепер справа за малим - зшити текстильну коробку для зберігання Вертепу. Ну про це - в майбутніх постах.
А ось яка Шопка на Майдані нашого міста зараз:

Ялинкові прикраси. М'якенькі і затишні -)

Ніщо так не підвищує працездатність, як відсутність в будинку рукодільниці не тільки інтернету, але й комп'ютера ... навіть ненадовго!
І хоча ноут вже полікували, все знову налаштували, паролі згадали -) але звичка поменше в нього заглядати поки ще залишилася. Корисна звичка =)
Результат: дооформлені Смішарики (вирішила, що зараз будуть підвісками - ялинковими прикрасами):

Вишивала ще позаминулим літом на велике прохання синочка 
(котрий в них як раз був закоханий по "Pixel"). 


Одного (пінгвіна Піна) одразу ще тоді оформила в текстильну коробку, 
а ці сумували потроху на "стелі недоробок". 


Ось, тепер будуть розважати нас таким чином:



Задники зробила з фетру. 
Злегка набила холофайбером і зшила аплікаційною  строчкою на машинці:

А нещодавно в мою сторону впав чималий мішок лляних крайок 
(зі швейного цеху - від пошиття скатертин та рушників з популярних декоративних тканин з українським орнаментом). 

Кромки такі, щедрі - по дюйму шириною і 150-240 см завдовжки й до того ж різних забарвлень! 

Щастя квілткарки, загалом -) Вже бачу з них пошиту собі квілт-жилетку... де б ще часу зайвого знайти?.. не підкажете, га?


Ну а поки я ту жилетку шию у своєму мозку і, в основному, вже лежачи на подушці =) пошилися у мене з тих крайок ось такі ігрухі для "йолок" (зі Словника "Лєгітімного"))!

Ці іграшки-сердечка пішли на шкільний Ярмарок на честь... 
чи то міжнародного дня волонтера, чи то дня Збройних сил України 
(разом з моїм патріотичним печивом, звичайно)).








Ці йолки - для прикраси йолки (каламбурчик)) в нашому класі (у синочка):




























Решта (разом з моїм новим стосом торбинок)- для йолок на блок-постах наших захисників 
(наш лісгосп і самі живі ялинки для них передав з нашими активістами):

 

Ну зрозуміло, так? - лляні кромки, бавовняні (або лляні) задники в колір, холофайбер і багато декоративних машинних швів при збірці (воно ж сипке!). Але я впоралася!

Ну ось, поки так. В один пост не впхнути все нароблене (не вистачає часу на публікації). 
Дали буде...

Торбинки до дня Св.Миколая

Не прості торбинки.
Ці торбинки шились саме для наших місцевих хлопців, що воюють зараз в зоні АТО.

...Ви що ж думаєте, що сурові воїни, ці мужні і серйозні чоловіки, не хочуть Свята у ці грудневі дні? - ще й як хочуть! І символічні подарунки у таких торбинках з енергетичними цукерками-смаколиками, з цигарками та ще чимось приємно-корисним (волонтери і спонсори зараз над цім трудяться) їм зараз аж ніяк не зашкодять, а навіть навпаки - додадуть сили, терпіння та мужності вистояти і подолати ворога -)
Тому я наряду з іншими жінками долучилась до виготовлення торбинок до дня Св.Миколая для наших 240 солдатів зі славуччини. Кожна з нас шиє свої мішечки, виходячи з фантазії, можливостей, матеріалів і навичок.

Отже, мій стос торбинок спочатку довго народжувався  в голові (як і належно)), потім варто було підійти до коробок з тканинами... і робота сама закипіла:

Макар теж долучився до доброї справи -
вивертав кожен мішечок і розправляв своїми вправними пальчиками всі куточки

(бачите який він відповідальний і серйозний?):

Ну і нарешті, те що вийшло в результаті:

 25 торбинок - всі різні, кожен особливий, все шилося з добрими побажаннями:

Нехай наші хлопці повертаються з Перемогою та живими-здоровими!