Іноді у мене трапляються напади мамкинської відповідальності і тоді я, як чумачечая мамуська, прусь до школи свого дитинча й чіпляюся до директора або вчительки з пропозиціями покращення шкільного або класного життя учнів. Ну, а якщо серйозно, то все одно я є головою батьківського комітету класу, так що таку поведінку мені можна вибачити =)
Цього разу в моїй творчій голові виникла ідея започаткувати в нашому класі традицію привітання листами дітлахів із зимовими святами. Тобто, учні самі писали листи один одному, вітали кого хотіли та як хотіли на їхній власний розсуд.
В якості поштової скрині я зробила... ну й щоб ви думали? - чобіток! =)
Бюджетний варіант, в стилі крейзі-квілта, з використанням креп-сатину та атласу, які я ставила на підклад своїм чобіткам Тут, Отут і Тута.
Багато випадів залишалось... ну чого добру пропадати?
Клаптярка я чи як? =)
Ось і народилась ідея - зробити чобіток трохи більше, ніж зазвичай, та перетворити його в так звану поштову скриню.
Цього разу в моїй творчій голові виникла ідея започаткувати в нашому класі традицію привітання листами дітлахів із зимовими святами. Тобто, учні самі писали листи один одному, вітали кого хотіли та як хотіли на їхній власний розсуд.
В якості поштової скрині я зробила... ну й щоб ви думали? - чобіток! =)
Бюджетний варіант, в стилі крейзі-квілта, з використанням креп-сатину та атласу, які я ставила на підклад своїм чобіткам Тут, Отут і Тута.
Багато випадів залишалось... ну чого добру пропадати?
Клаптярка я чи як? =)
Ось і народилась ідея - зробити чобіток трохи більше, ніж зазвичай, та перетворити його в так звану поштову скриню. 


















