Що робити в Карантин?

...а напередодні запровадженому в нашому місті карантину ми примудрилися тиждень похворіти на ГРВЗ. Тобто, попали на 2-гу серію зимових 2-тижневих "канікул". Отже, всі розмальовки розмальовані-перемальовані, читанки читані-перечитані, мульти та кіна бачені-перебачені, гірки на санчатах їжджені-переїжджені, синці на дупці ногах від спортивного куточку биті-перебиті. 
Що ще робити дитинці?


Печиво вже пекли, пиріжки ліпили, витинанки витинали...

Навіть СПА-салон мені влаштовували! 
З ванночками, пілінгом, кремами, з подальшим мейк-апом 
(водночас я провела добру ревізію своєї косметики =)... 

Про педикюр вже писала? ...мабуть, то було в Мордокнизі...
Ось, дивиться, як наді мною знущається від нудьги мій школярик =)::


Аж тут новина від Міхо прокотилася нашими палєстинами телебаченням та Мордокнигою... ну та... про "горіхову мафію" на одеській митниці. Згадали й ми про свої мафіозні запаси горіхів свій добрий урожай з 2-х дачних дерев, що якраз сушився в здоровезній старій наволочці. 
Дістали з "засіків". Ман наколотив 2 здоровезні миски - і понеслась! ... на пару днів роботи хлопу:

Різдвяна пошта

Іноді у мене трапляються напади мамкинської відповідальності і тоді я, як чумачечая мамуська, прусь до школи свого дитинча й чіпляюся до директора або вчительки з пропозиціями покращення шкільного або класного життя учнів. Ну, а якщо серйозно, то все одно я є головою батьківського комітету класу, так що таку поведінку мені можна вибачити =)  
Цього разу в моїй творчій голові виникла ідея започаткувати в нашому класі традицію привітання листами дітлахів із зимовими святами. Тобто, учні самі писали листи один одному, вітали кого хотіли та як хотіли на їхній власний розсуд.

В якості поштової скрині я зробила... ну й щоб ви думали? - чобіток! =)

Бюджетний варіант, в стилі крейзі-квілта, з використанням креп-сатину та атласу, які я ставила на підклад своїм чобіткам Тут, Отут і Тута. 

Багато випадів залишалось... ну чого добру пропадати?

Клаптярка я чи як? =)

Ось і народилась ідея - зробити чобіток трохи більше, ніж зазвичай, та перетворити його в так звану поштову скриню. 

Посвята в козачата

14 жовтня в Україні святкують одразу декілька Свят: Покрова Пресвятої Богородиці, День Українського Козацтва, день створення Української повстанської армії та вже другій рік ми відзначаємо День захисника України!
Раніше в школах хлопців вітали 6 грудня, в День Збройних Сил України, але все ж, то був день професійних військових. І так доречно в нашому календарі з'явився День всіх чоловіків-захисників. Ще й вихідним днем!
Отже, свята святами, але назріло гостре питання: що дарувати хлопцям?
Кожен рік, готуючись до гендерних привітань дівчат або хлопців, хтось з матусь (або група матусь) бере на себе рішення подібних питань. Ні, частіше за все ми не купуємо дарунки, ми робимо їх власноруч. Ось такі в нас креативні мамуськи =)
Цього року готувати подарунки для хлопців перепало мені.
Задача складна - це ж не дівчинка, яку можна легко потішити фартушком, прикрасою, торбинкою або чимось подібним. Це - хлопці, яким... "хендмейдово" важко догодити! Не кожному потрібен чохлик для мобільника, у всіх вже є пенал для ручок...

Після довгих роздумів і телефонних нарад з вчителькою, після ознайомлення зі сценарієм Свята в мене відповідь з'явилася сама! - Авжеж! Козаку потрібен Кінь! =)
І в матусиній Майстерні незабаром з'явився цілий табун!

Все було, як то часто буває у істинних клаптярок, чисто за Ахметовою за Ахматовою з її "Тайны ремесла":
"Когда б вы знали, из какого сора
Растут стихи, не ведая стыда..."

Геловін!

У кого як, а в нас Геловін!
Нам скрепи не заважають, ніхто не забороняє, тому, ми цієї осені із задоволенням знов відмічаємо те, що хочемо. Канікули, в решті решт, можна 2 тижні біситися! =)
Ось такий в нас цього року гарбуз! Зацініть розміри:

На мій подив, вирізати його було досить легко (все залежить від сорту). Отже, 
Етап 1 - розтин.

Куртка з вишивкою "Слухай українське!"

Зустрілась мені якось на ФБ чудова, стилізована під українські орнаменти, картинка-логотип одного нашого радіо- FM 
(не запам'ятала, на жаль, якого, ну, буває ;).

Запала вона мені в вишивальну душу =)

Попрацювала над ним трохи в РМ і, скільки тих ночерів!, - декілька моточків муліне+ентузіазм і вишивка готова!



Виконала її на льоні цікавої джинсової фактури і кольору в 3 нитки муліне з допомогою накладної канви 14ct:

 Коли бралася за цей проект, вже знала, що це буде... у мене так завжди: я спочатку бачу кінцевий результат роботи, а потім розпочинаю його... мабуть, тому в мене практично немає довгобудів і неоформлених робіт.
Отже, дуже хотілося потішити свого хлоп'я - пошити йому таку оригінальну стильну куртку. До того ж, давно кортіло потренуватись пошити самої якусь одежину.
Варто лише захотіти! (це я ділюся своїм рецептом))
Захотіла - зробила!

Святкуємо Геловін

Цього року я вирішила, що Геловіну в нашій родині бути!
І нехай він якийсь чужорідний, не наш, не для нас... але ж... а чи давно пробували ви в таку пору року розважати другокласника на двотижневих канікулах?  Ще й в одну особу? - Отож! -)
Отже, в активі: 
- дідусь, готовий за першою вимогою привезти з села гарбузи (він регулярно рибалить в околицях, сплавляючись своїм човном по Горині):

- холодна зброя, колото-ріжучі інструменти, ножі:

- натхнений і непосидючій хлоп:

- клубки з пряжею,
- мамини підручні (ткані і неткані) матеріали, 
- ноут, принтер, 
- скотч двосторонній,
- щасливий кіт 
(нарешті про мене забули, хоч посплю спокійно!):

Тут у нас був творчий процес "розчленування" (насіння домовились висушити і вжити всередину! =)

Методом проб і помилок створюємо голову Джека кількістю 2 штуки: лиху і радісну. Одній голові ой, гарбузі робили розтин зверху, а другий - знизу. Пізніше виявилося, що знизу зрізати "дах" практичніше, бо зручно потім свічки встановлювати (запалювати, гасити, змінювати).

Макар лякає -))

Ну і нарешті, гарбузи та привиди з кажанами в екстер'єрі - на балконі та на лоджії (для інтер'єру треба буде на наступного року зшити гарбузики і ще чого-небудь... якщо буде натхнення):

Гламурненький привид і не дуже -)) Очка і ротики - це кравецькі шпильки з головками відповідних кольорів: 

Вночі гарбузи з палаючими всередині свічками фотографувати мильницею - то є справа невдячна, але загалом, ви зрозуміли, так?

Я погоджуся з кожним із вас, хто скаже "Який нах Геловін у наш час?"

А я вам на це відповім так. 

Ось вирізала я гарбузам пики, вішала привидів, наклеювала кажанів і думала з кожною своєю дією: "А щоб вам всім повилазило, погань! Та щоб тебе шляк трафив! Щоб ви повиздихали на нашій землі, клята сволота! Хай вам грець, супостати проклятущі!..."

Н-даа... саме цікаве, друзі, ті матюки - з моєї підсвідомості, тобто ще з мого дитинства (я їх від бабки чула -).

Маю надію, що заговорила я свою "експозицію". 

Слава Україні!

Гортаючи шкільні підручники

Як корисно вчити уроки з дитиною!
Особливо, якщо ти вчився в іншій державі (прастігоспаді!).
З дочкою вчитися не виходило - у мене тоді знання української мови були на рівні розмовного суржику, тому за мене віддувався коханий, я тільки підключилася на етапі вивчення донькою німецької мови та написання творів і письмових робіт з мов (вголос я розвивала думку російською, дотер слухала і писала на той, на якій було задано: українською, польською або англійською))
Отже, по порядку.

Якось на ринку в колоритній бабці я випадково купую в'язку красивої рослини. Бабулька-травниця киває і захоплено шепоче мені, що я ж напевно знаю, рослина ця корисна, нерви лікує? ...напевне, у мене тоді вид був ще той=), проте, я букетик цей хотіла просто повісити на кухні, щоб прикрасити її по сезону. Бабця ж мене переконувала, щоб я обов'язково подивилася в тому залізному ящику про верес (він, ящик, у мене повинен бути - "у вас у всіх він зараз є")!
Почувши назву рослини, для мене нарешті відкрилася таємниця всіх українських назв місяців! І здогадки мої розвіялися, коли потім ми вчили з малим уроки по підручнику "Природознавство" для 2 класу. 

Виявляється, не все так очевидно було і з тими місяцями, які я вважала "легенькими".
Хто не знав (як я) чи погано (або дуже давно) вчився у 2-му класі, напишу ці секрети:

Январь - СІЧЕНЬ.  У давнину в цю пору починали розчищення ділянок від корчів для весняної сівби. Такий промисел носив назву січа. До цього перший місяць року мав і інші назви: студень, тріскун, сніжень, вогневик, лютовій, просинець.

Февраль - ЛЮТИЙ.  Просто тому що люту вдачу має. Попередні назви теж свідчать про його круту вдачу: зимобород, казибрід, крутень, а також оскільки він знаходиться на межі між зимою та весною - межень.
Март - БЕРЕЗЕНЬ.  Назва походить від назви промислу - березол (заготівля березового вугілля й попелу, яки використовували для виготовлення скла). У народі його також називали: капельник, протальник, запалі сніги, з гір потоки, полютий, соковик, красовик.
Апрель -КВІТЕНЬ. Саме в цей час починає квітувати земля. Також в народі були уживаними і інші назви: лукавець, апріль, дзюрчальник, краснець, водолій.
Май - ТРАВЕНЬ.  Земля вкривалася травами. У народі травень також називали: травник, громовик, пісенник.
Июнь - ЧЕРВЕНЬ.  Назва місяця походить від слова "червець". Саме в цей час з’являється сокоживна комаха - кошеніль (червець). У давнину з неї добували червону фарбу, якою фарбували давньоруські стяги. Її також продавали сусіднім державам. До цьго перший літній місяць мав назви: гедзень (знов комахи!), гнилець, кресень, ізок (коник), червивий місяць.
Июль - ЛИПЕНЬ. Дуже давня назва місяця. Походить від слова липець (липовий мед). На цей місяць припадає період основного медозбору. У народі його називали: білець, грозовик, дощовик.
Август - СЕРПЕНЬ.  Назва місяця походить від слова серп. Серп - це знаряддя, яким жали зернові  Інші народні назви місяця також пов’язували із жнивами: хлібочол, жнивець, городник, копень, спасівець, зоряничник, барильник, прибериха-припасиха.

зи: А слово серпанок (росс.- туман, дымка) походить від слова серпень? Чи навпаки? Адже такі явища природи характерні саме для серпня. Тоді ручне сільськогосподарське знаряддя праці тут ні при чому...

Питання для мене ще відкрите.

Сентябрь - ВЕРЕСЕНЬ.  Назва першого місяця осені прийшла з Полісся (ага, це в нас)). Справа в тому що на Поліссі у цей час цвіте верес - дуже цінна медоносна рослина. Інші назви місяця: ревун, зарево, сівень, бабське літо, покрійник.

Октябрь - ЖОВТЕНЬ. Все просто, це час жовтого листя. Цю назву місяць має ще з часів Київської Русі. В народі його називали грязень, хмурень, листопадник, зазимник, весільник. А також паздерник - від слова паздер (костриця). В цей час переробляли льон та коноплі (від волокон відділяли кострицю).
Ноябрь - ЛИСТОПАД. Назва останнього осіннього місяця прийшла із західноукраїнських земель. У цей час там опадає листя. А на сході України - дерева вже листя скинули. Тому в Київській Русі цей місяць звався груднем, а перший місяць зими мав іншу назву. Народні назви: грудкотрус, листопадець, падолист, братчини.
Декабрь - ГРУДЕНЬ (самий загадковий для мене місяць... був)). Назва останнього місяця року походить від слова груддя (росс.- комья). Після осінніх дощів розтоптані возами грунтівки замерзали. Пересуватися такими дорогами було важко - заважали замерзлі грудки (росс.- комочки). В давні часи цей місяць називався студнем. У народі його звали: лютень, хмурень, стужайло, мостовик, трусим.

А хочете заглянути зі мною в підручник малювання "Образотворче мистецтво" за 2-й клас? 

Зовсім випадково побачила ці сторінки, коли на початку місяця обгортала підручники. Як докладно і доступно діткам викладено, да?  Навіть тупий дорослий зрозуміє. 
Ну просто готова відповідь на ту феєричну статтю про вишиванкові фобії деяких росіян -))
В підручнику навіть практичне заняття з моделювання сорочки є (оце ж бандерівці-хвошизди лютують, так?)

Ах да! 
І зверніть увагу на рік видання підручника. Виявляється, пани табачник і янукович були ще тими націоналістами!=)

Ну а це вже Арішкіни підручники. 
Колишні. Відкопала я їх ще влітку із заслання із дачної бібліотеки. Адже вони - те що мені зараз треба! 

Буду потроху заповнювати прогалини в українській освіті. 
Лікнеп, загалом.  
А то, розумні ресурси то є добре, але "живі" книжки всяко ліпше. 

Побажайте мені успіхів, друзі!

Гуляючи Львовом

Фотографії ще місячної давності, із вчасно неопублікованого.
Площа Ринок.
З бронзовою панянкою:

З непереможними вояками, українськими повстанцями, лісовими братами, партизанами Волі, бандерівцями... а як хочете їх називайте! 

Футболка патріота

Літо.Спека.
Сонце жарить і обпікає руки й плечі.
Ну, дорослі все більш по затінках ховаються, а малеча на то не зважає, - бігає, аж допоки не підрум'яниться під сонечком. Щоб цього не траплялось, турботливі матусі хоча б вдягають дітлахів в білі одежинки.
Ось і я ще на початку літа натрапила на біли футболки нашого розміру (ще й вітчизняні! подвійна радість)) і... не витримала душа вишивальниці - вирішила прикрасити цнотливо білу річ-).
Так Макар опинився в бренді:

Дизайн - з свіженького номеру журнала "Українська вишивка" (виокремила елемент зі схеми для чоловічої сорочки).

Вишивала через накладну канву (розташовуючи з вивороту). Між канвою і тканиною футболки додала тоненький флізелін для вишивки, щоб згодом стабілізувати саму вишивку.

Після видалення ниток накладної канви зайві шматки флізеліну так само видалила. Вийшло як я хотіла - і сам вишитий елемент не деформує трикотажну тканину після декількох прань, і не стирчить на загальному тлі.

Загалом, ось вам мій  бандеровець  екстремізд  хвошизд  прихільник хунти просто маленький патріот своєї країни:

В очікуванні

У ту важку добу моєї розгубленості, на щастя, приїхала додому Арішка - як раз проголосувати за президента.
Дітки мої дорогі! Що б я без них робила ...
Запізнілі фоти, але вибачайте - я на компьютер з Мережею все більше наїздами, коли буваю в місті (у справах і за продуктами). Але не можу не показати-попишатися:

Тоді ж, після голосування, ми відвідали нашу українську церкву, познайомилися з панотцем (який запросто вийшов до нас у невизначену годину з питаннями - Як нас звуть і що нас турбує?)... 
Про церкву окрема розмова. Я, атеїстка по життю, досі перебуваю під великим враженням ще від виступів наших священиків (від православної церкви київського патріархату та греко-католицької церкви) на міських Віче. Це були не просто проповіді (що пробубнілися собі під ніс речитативом), - це філософські лекції, психологічні бесіди, повні патріотизму і любові до України та українців! І все це - живою і зрозумілою мовою (на сучасній українській). Мій довічний скепсис до релігії вщух, треба визнати...

Але до діток. 
Старша днями вже закінчує університет і захищає диплом магістра (наша розумничка!). 
А меншенький, коли ми проводили тата, сказав мені дуже серйозно: "Мама, тепер я тут головний і ти будеш мене слухатися. Я чоловік у хаті, поки тато не повернеться".  
Ось він, мій "головний у домі" спить. Так вже набігався по галявинах, наганяв на велосипеді, накопав в городі - навіть яблуко не доїв -))

А я вечорами вишиваю собі вишиванку. Поки не повернеться коханий (до кравчині треба їхати в інше місто). 
Вже й рукави, і перед повністю відшила орнаментами. Подумала-подумала і вирішила далі вишивати - зробила ще мережки, додала рядків в іншій техніці та іншими нитками ... Здається, ця вишиванка стане знаковою для мене. 
(на фото деталі ще без мережок - лицьова сторона і виворіт рукава):

Хазяйную

...уже три тижні. 
Так довго за 25 років спільного життя я ще не жила без коханого, без господаря в будинку, в сім'ї. 
Освоююся. Намагаюся гідно примиритися з ситуацією. Не панікувати і не істерити (не одна я в такому положенні зараз опинилася). 
Так виявилося в моєму житті, що я завжди була за міцними чоловічими плечима - спочатку за батьківськими, а з 17 років вже за плечима свого коханого хлопця (котрий з часом опинився законним чоловіком). Зараз же мені доводиться дізнатися і іншу частину життя жінки - самостійної жінки. 
Дуже незвичне те діло!
Мимоволі доводиться ставати відповідальною господинею, вміти розумно розпорядитися грошима (щоб ще їх вистачило до повернення годувальника... тобто на абсолютно невизначений час((, кожен раз в крамниці вираховувати кількість продуктів й розумно наповнювати холодильники, вчасно сплачувати рахунки, вчитися користуватися громадським транспортом у своєму місті, тримати в голові масу незвичної інформації (час роботи якихось установ, потрібні телефони та імена, розпорядок роботи та відпочинку наших знайомих, котрі допоможуть довезти нас до дачного селища...), навчитися там користуватися електронасосом, щоб накачувати воду в бак, а ще вивчити всі набори ключів і їх замки і не забувати при необхідності закривати вікна і відключати електро-і водопостачання. І все це - на 3 хати (квартира і 2 дачних ділянки - наш і старих-свекрів).
Зізнаюся, спочатку я трохи розгубилася. У мене це зазвичай виражається не в сльозах слабкості, а в люті. Такий вже характер. Істинно козачий. 

Це потім, з часом я обдумала ситуацію, згадала про тих жінок, кому набагато гірше за мене (це сильно витвережує в будь-яких найскладніших життєвих ситуаціях). Я ж зараз просто чекаю свого коханого додому - живого і здорового... 
На щастя, є діти. Вони не дадуть розслабитися і опустити руки. Вони змушують вести розмірене і звичне життя. 

І вже не так важливо, що малий (вдупішило) може захлопнути вхідні двері дачного будиночка і тобі доводиться (авжеж, матюкаючись про себе)) тягнути драбину від одного сусіда, щоб інший сусід (молодий і спритний) зміг вирізати сітку у відкритому вікні-склопакеті 2 поверху і влізти в будинок та відкрити його нам зсередини.

То вже дрібниці. 
Як і тля, що розплодилася на молодих пагонах троянди і плодових дерев у саду (я так і не навчилася користуватися великим розпилювачем і робити грамотні розчини для обробки). Як і недороблена нова компостна куча. Як і перегоріла лампочка (дуже хитра і куплена не в нашому місті). Навіть дві... Як і ніж газонокосарки, що затупився (і трава твоїх галявин виглядає, не як зрізана, а як зірвана):

Взяти себе в руки допомогли уроки історії. 
Я дуже до речі згадала про побут українських козаків, коли чоловіки йшли у воєнні походи (захищати кордони Січі), а жінки на місяці залишалися вдома - вести будинок, виховувати дітей, поратися з худобою, наділами-городами ...
Складно порівнювати, що важче жінці - вести натуральне господарство в ті старі часи або міститиме квартиру і дачні ділянки зараз? 

Не стану сперечатися. 
З худобини у мене всього-то їжачок, ящірки і білка. З ними турбот мало. Слимаки хіба що не дають спокою-(

Нічого. 
Впораюся. 
І з городом, і з поливами в спеку, і з газонами (треба б підживити їх). І з врожаями ягід-овочів-трав. І з їх переробкою (вже активно сушу полуницю, кріп і ромашку).


Незважаючи ні на що, мені вдається поки ось так:

Розумію, наскільки буде приємно коханому приїхати додому і побачити не "розруху", а затишок і порядок.
Тільки б все скоріше закінчилося! Тільки б настав мир в Україні.