19 березня 2014 р.

Блогово-технічне, інформаційне

Дорогие мои читатели и гости блога!
С некоторых пор я, этническая русская, довольно остро и бесповоротно осознала себя настоящей украинкой... нет, не так - патриотом Украины!
Я защищаю выбор своей страны, отстаиваю ее ценности, ее интересы. Я прониклась ее культурой, историей и бытом. Я родила и воспитываю для своей новой родины двоих патриотов... (ну, про словесные баталии в Сети вы уже и сами знаете).
Я давно понимаю мову, читаю по-украински, а недавно заметила, что даже думаю на мове-). Осталось преодолеть последний барьер - научиться свободно говорить и сносно писать по-украински (образование-то я получила в РФ, поэтому с украинской грамматикой у меня еще бядааа!).
А сейчас открою вам большой секрет про свою свеженькую фобию.
Началось это пару недель назад, в самый разгул сепаратизма в стране и в начале военной интервенции ее "вкусной" части. Когда наша культурная интеллигенция, театралы и актеры кино, шоу-мены и поп-рок-звезды, телевизионщики, журналисты, политологи, а вслед за ними и наш "технический КабМин" вкупе со всеми парламентариями и чиновниками разных уровней, - практически ВСЕ узнаваемые люди Украины стали говорить по-русски в своих обращениях русскоязычному населению!
Наверное, они посчитали, что русско-язычный Юго-Восток Украины в столь сложное и мятежное время для нашей страны прислушается, станет лучше понимать все то, о чем говорят в центре и на западе, задумается о единстве страны и ее неделимости...
Возможно, эта идея - удачный ход для сплочения страны... мне трудно судить. Я так давно живу в Украине, что привыкла и слышать, и понимать украинскую речь как нечто естественное. Вот спросите меня, на каком языке только что шел со мной разговор/ я смотрела фильм/ я читала статью - и я не смогу вам ответить-))
Только вот поняла я в эти дни толерантности и лояльности к русско-язычным украинцам и другое - мне стало реально страшно! - страшно слышать в Украине русский язык отовсюду.

- Фима, ты знаешь, я теперь стараюсь меньше говорить по-русски...
- Шо такое? Ты боишься, шо тебе побьют бандеровцы?
- Нет, я боюсь, шо меня придут спасать русские...

Этой весной я поняла про себя, что стала украинкой.
Отныне я не хочу давать ни малейшего повода для оправдания военной агрессии правителям соседней страны. Я - Украинка. И так я буду утверждать во всех социальных опросах, всевозможных анкетированиях, при всех последующих Всеукраинских Переписях населения. Чтобы не попасть в "нужные" цифры и не дать в дальнейшем повода для "защиты"-(
Посему, теперь я попытаюсь вести этот блог на украинском языке.

Да простят меня читатели, которым я привычнее и "удобнее" была раньше, и которые откажутся меня понимать и оставаться в этом блоге. 
Я всё пойму.
Тим, хто мене приймає такою, яка я є зараз, я вдячна! І обіцяю надалі бути так само гранично чесною перед собою і відкритою з вами.
А поки піду готуватися до своєї 2-ой публічної ганьби (речевой аппарат меня еще подводит) - виступу перед аудиторією з українським текстом. 1-м було моє привітання на Випускному вечорі доньки перед її класом і всіма батьками та вчителями, - на весь зал)). 
А зараз це буде роль Матері, що роздає спечених журавликів, з віршем на святі зустрічі Весни в класі нашого синульки. 
Віршик український, само собою-):
Макар: 
Благослови, Мати, 
Весну закликати.
Весну закликати, 
Зиму проводжати.
Я:
Діти мої діти! 
Діти-ноженята!
Йдіть до мене гурточком,
Беріть жайворята.
Жайворонки беріте,
На високу гору йдіте,
Пісеньок гарних співайте,
Весну красну величайте.
Просіть жита, пшениці, 
Всякої пашниці.
Дощика дрібненького,
Сонечка ясненького!
Пішла вчити (і побажайте мені удачі!)

50 коментарів:

  1. Цветана ! Бажаю удачі !!!!! Якщо людина усім серцем хоче, щоб у неї вийшло - то, у неї все виходить !!!!

    ВідповістиВидалити
  2. Цвітаночка, підтримую, в тебе все вийде!!! Я приєднуюсь, і коли моє натхнення повернеться, теж в блозі переходжу на українську мову.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Tetyana Mazur, Татьяна Гайдук!
      Спасибі вам за підтримку і віру в мене!
      Дорогу осилить той, хто йде.

      Видалити
  3. Все будет хорошо как читала так и буду читать правда с трудом удачи!!!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Катя, спасибо за искренность!
      Возможно, некоторые мысли буду публиковать на 2-х языках.

      Видалити
  4. Цветана, підтримую твій вибір! Я хочь і народилась в Україні завжди розмовляла російскою і в школі українську не вивчала, але зараз все частіше перехожу на РІДНУ мову. А, ще ми з чоловіком прийняли ришення купувати тільки українськи товари, чи європейські, російським товарам БОЙКОТ! Нехай вібачать мене росіянки, але мене можно зрозуміти, не хочу шоб мої гроші допомогали озброюватися державі Загарбнику.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. natali-siv ;-)
      Ну а з приводу російських товарів ... ми ще з серпневого митного конфлікту з Росією перетворилися в т.н.економіческіх націоналістів. Уж дуже обурлива була тоді ситуація на кордоні (торкнулася і нас самих, нашого бізнесу). До того ж, справді, бойкотувати ті товари не так вже й складно - виявилося, що ми їх особливо і не потреблялі. Навіть у квартирі і на дачі газом не користуємося - опалення, бойлери, плити - все від електрики (ще й значно дешевше виходить)).

      Видалити
  5. Це гарний приклад для інших! Ти молодець!:)
    Я не звикла вживати українську мову, хоча все розумію і іноді спілкуюсь, і з дочкою домашнє завдання роблю і дивлюсь українське тб; просто постійно говорити мені складно. Але так, треба вчитися!
    Хай щастить!!!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так, Люда, постійно спілкуватися досить складно - мені не вистачає знань, - якихось відтінків, нюансів мови. Але прагнути до цього варто -) Знання мов збагачує (суджу по собі)). Мені часом так цікаво простежувати етимологію слів, порівнюючи їх російські, українські та німецькі варіанти. Часом шкодую, що не стала лінгвістом.
      Спасибі, Люда!

      Видалити
  6. Вітаю твій вчинок!!! Я дуже давно намагалась перейти на українську мову у блозі і обов'язково це зроблю , як тільки зможу почати писати про рукодільне. А поки в моєму блозі іде іформаційна антивійна я продовжую писати россійською , бо кожен день 200-300 відвідин из Россіії мого блогу дають надію , що може хоч частина з них почнуть змінювати погляд на подіїї...

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Іра, поважаю твою позицію! ... А я вже здалася ... опустила руки, втомилася ...
      Дуже сподіваюся незабаром порадувати рукодільні постами (стільки ще з осені лежить неоформленого, а тому й не показаного).
      Дякую!

      Видалити
  7. Цветан) ну если бы точно, образование (сужу по возрасту твоей дочки) ты получила в СССР, а не РФ. Мы такие же сепаратисты, как и на майдане террористы. Мы всего лишь просим референдум, референдум федерации в составе Украине. А еще на фоне событий, мне очень стыдно. Стыдно за снос памятнику советскому солдату, получается мой прадед (по маме) погиб зря, мой дед (по папе) прошел зря всю войну. Цветана, мне не важно какую позицию ты занимаешь, и надеюсь тебе не будет важна моя позиция. У нас течет кровь одного цвета)).

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Аня, уточню - и дочка у меня еще в РСФСР родилась (за 2 мес.до распада Союза). Т.е. территориально это было Россия (но сейчас я ее всегда называю РФ именно потому, чтобы быть корректной по отношению ко всем остальным субъектам Федерации).
      ...Сепаратизм вспыхивает местами, - где-то искусно подогревается, где-то люди искренны. Ань, я не политик, но думаю, вопросы референдума на эту тему нельзя проводить с наскока, поскольку сама суть любого референдума - принятие закона или важного вопроса государственной важности пустём всеобщего голосования, т.е. - это одна из форм непосредственной демократии.
      Поэтому, имхо, референдумы даже в развитых странах, с устойчиво демократией и правом закона, готовятся месяцами, на фоне всевозможных консультаций экономистов, политологов, социологов, финансистов, историков и пр., и тщательными взвешиваниями прогнозируемых ситуаций для всех слоев населения. Сейчас примеры этому - готовящиеся референдумы в Шотландии и Каталонии (много месяцев, заметь). Про финансовые затраты на это волеизъявление - отдельная песня.
      Про снос памятника... Аня, я не поощряю подобные действия горячих голов. Однако, так же не поощряю вандализм над памятью и других героев Украины. А дедов трогать не будем, ладно? - Оба мои деда воевали (один остался без ноги), но оба очень не любили вспоминать войну, когда мы к ним приставали и просили рассказать хоть что-нибудь (насмотревшись героических фильмов). Очевидно, война их обожгла не только болью утрат сослуживцев, тяготы военных будней... но и ложью и цинизмом той оголенной системы, - они ТАМ были и видели это изнутри.
      Аня, спасибо, что ты остаёшься искренна (и здесь, со мной, и в других блогах, где я тебя встречаю), и несмотря на разнящиеся убеждения, пытаешься искать ответы на свои вопросы -)
      Наша кровь одного цвета!-)

      Видалити
  8. Цветана, дякую вам за цей пост! Так сталося, що я, народившись в Україні, ходила в російську школу, навчалася російскою в інституті. В результаті - думаю російською. І вже деякий час думки не дають мені спокою. Відчуваю себе українкою, хочу, щоб діти мої колись говорили українською. І починати, звичайно, треба з себе. Вдячна вам за цей сміливий і рішучий крок!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Марина, дякую (давай на "ти", так простіше з однодумцями)).
      ... а мене дітки дуже успішно стимулюють переходити на українську - чого варта тільки уроки з ними повчити, потім - казки на ніч, віршики там, пісеньки якісь)))
      Марина, заглянула в твій профіль ... полтавський говір - вiн такий співучий, звучний! У мене є подруга родом з Полтавщини (Лариса, привіт! - махає руками), я завжди заслуховуюся її самобутньою і оригінальною говіркою.
      Не можна таку промову ховати в собі, Марина! Давай почнемо разом?))

      Видалити
    2. Почнемо, обіцяю! Мені потрібен був зовнішні поштовх для такого шагу, і я його отримала у тебе) А в Полтаві - таааак, своя особлива українська) Хоча, вона всюди різна, в кожній області свої відтінки. Будемо вчитися разом)

      Видалити
  9. АААА!!! Нічого собі! Я просто тепер твій фанат! І... дякую! Дякую,за розуміння душі моеї країни, її мови, ситуацїї з нею взагалі...і взагалі цілую твої щічки дуже міцно обіймаю!!!!!
    Вчора мій чоловік, російськомовній,корінний київлянин (абсурд правда?) слухаючи миле базікання наших хлопчикій сказав - давай дома будемо розмовляти українською!!!!!!! Я просто була в шоці!
    Ось написала шматочок і втомилась...я ж блог теж російською пишу ;)
    А колись мене, малу селянку, в міський школі соромили за говірку...і я вивчила російську. Требя напевне покричати десь на площі про притиснення української в Україні. Ми так тепер стараємось догодити браттям руськомовним, що знову забули свою мову (а чи нецього від нас хочуть?)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Віка (лізе обніматися і тискатися)))!
      Тисну руку твоєму коханому!
      ... О так! Української мові в ті роки було несолодко. Добре, що зараз молодь на ньому щебече, це так прекрасно і природно! І навіть стильно виглядає (для мене особисто)).
      З приводу останнього ... Ти права, напевно.
      Найосновніше для народу - це його мова. Забери у нього його мову, підміни історію, відбери культуру - і немає більше народу, залишається біомаса-((

      Видалити
  10. Ти знаєш, я навіть не впевнена, що комусь повинно стати важче читати тепер твій блог :-) Сама часто отримую від дівчат-росіянок теплі слова подяки за тексти українською мовою в блозі. А для тих, кому важко читати оригінал, існує чарівна кнопочка "Translate this blog" :-)))
    А ще, я повністю погоджуюсь з тобою з приводу "страшно слышать в Украине русский язык отовсюду" (хоч я в цьому питанні дууууже толерантна: мені - аби мене не заставляли, а самі хай говорять хоч китайською :-))))
    Удачі тобі з віршиком!!!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так, я це помітила, Лариса! Твій україномовний блог в тому числі був для мене прикладом -) Дякую тобі.
      До того ж, якщо у дівчаток встановлений браузер Гугл-Хром, то при потрібних налаштуваннях, він сам завжди буде переводити на потрібну мову будьяки іншомовні сторінки.
      ... Зі віршиком вже виступила (завтра буде пост з розповіддю і фото)

      Видалити
  11. Цілком тебе розумію, Цвітано! Я доки не припиняю вести блог на російський з декількох причин, але час покаже...
    Дуже, дуже багато жителів України в цей час стали палкими патріотами країни.
    Кожен день серце крає - як це так, нашу країну хтось ріже на частини? Як це - ми стоїмо вже на грані війни? Неймовірно! Зовсім недавно це не могло бути навіть в уяві.
    Дай, Боже, всім українцям сил це пережити!

    Бажаю успіху у виступі! Думаю, твоя затишна зовнішність найгарніше підходить до такої ролі))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. -)) Оля, про зовнішність ти мене посміхнула-) Вона у мене дуже оманлива (ну, я так думаю)) - я досить бойова козачка з дитинства була ... мені б ще шашку в руки і "Правий сектор" нервово курить десь в сторонці )) - хоча, з роками... та й дітки, звичайно, змінюють жінку сильно.
      ... Оля, я теж часто думаю про те, що, напр., жовтень минулої осені - це ТАААК давно було, майже в нереальному житті...
      Вірю, що чвари вляжуться (і в Мережах, і в житті), і в Україні буде мир, достаток і процвітання!

      Видалити
  12. Дуже радо сприйняла твое рішення,В мене таке саме бажання і такі самі проблеми.Я ж народилася і закінчила школу під Донецьком,а живу в російскомовному здебільшо Дніпрі.А от мій чоловік,дарма що з Луганску,вже декілька років послуговується мовою.Молодша дитина україномовна.То ж бажаю успіху!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Оксана, дякую!
      З україномовним синочком у мене так смішно виходить-)) - я йому за звичкою щось по-російськи говорю, а він перепитує на мове, не розуміючи-))
      Так що стимул в дії!

      Видалити
  13. ))))
    Ого, Цветана, как вас все это затронуло!)
    На самом деле, я перемены люблю, и ничего плохого в них не вижу. Главное, с добром)
    Заодно и новый язык освою)).. Может)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Спасибо, за доброжелательность и понимание, Таня!
      Белорусский язык мне, напр., чаще понятен, да и читать его интересно (есть блоги и стр.в ФБ, где общаюсь с белорусами).
      Языки одной группы схожи -)

      Видалити
  14. Спасибо за честность, а то все талдычат мы едины , мы вместе, а тут от сердца и сразу понятно почему мы никогда не будем вместе.

    ВідповістиВидалити
  15. Цветана, я тільки-тільки почала про це думати, бо в побуті все переважає російська. Я захоплена і підтримую такий вчинок! Дякую за поштовх!
    ("Стих" українською красивіше назвати "Вірш" ;) І такий він красивий, цей вірш! Бажаю успіху на виступі!)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Оленко, я ж нетерпляча, я відразу дію за емоціям -) Жінка, чо? -)
      І спасибі велике за підказку! Підозрюю, що русизмів у мене ще буде багато. Тому - прошу не соромитися, писати й надалі-)

      Видалити
  16. Цветана! Читала Ваші пости про останні події. На цей раз не втрималась від коментарів. Я також російськомовна і моя історія схожа на Вашу. Цілком підтримую та дякую за відвертість! Бажаю успіхів!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Олечка, спасибо (на "ти" бажано, добре?)!
      Дуже рада новим однодумцям!
      Спасибо!

      Видалити
  17. Цветаночка, твоє рішення- рішення справжнього патріота! Колись (роки 2 тому) по телебаченню я бачила сюжет про одну жінку( здається журналістку ). Вона все життя була російськомовною українкою. І вже дорослою вона відчула бажання стати повністю україномовною (можливо на це були причини) : в сім' ї, на роботі, з друзями... І вона перейшла повністю на українську мову. На час інтерв'ю ця жінка так добре вже розмовляла, наче вона з дитинства знала цю мову.
    Коли я починала вести свій блог,в мене була думка вести його українською. Та все ж вирішила писати російською.
    І після твого поста ця думка мене зачепила. Можливо....
    Дякую тобі!!!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так, Лена, твоя розповідь про ту жіочку мене тільки зміцнює в рішучості -)) Все вірно - варто сильно захотіти і все вийде!
      Успіхів і тобі!

      Видалити
  18. Совсем недавно узнала, что в Башкирии (Россия) башкирский язык учат по желанию и соответственно русский обязательный... странно, правда, потому что за наше желания (говорю про себя - русскоговорящую киевлянку и русскоговорящего мужа, который как и Цветана переехал из России в Украину после распада союза) , чтобы в Украине все учили и знали украинский язык, нас называют националистами...
    ... про памятники... не надо по одному, двум случаям судить о всей нации...

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Semklita, грустно соглашаться с тобой, но всё так, правильно пишешь.
      Про националистов особенно обидно... как будто в Украине патриотов быть не может по определению: любишь страну, вешаешь прапор или носишь ленточку, значит - националист и бандеровец-((

      Видалити
  19. Оля, самые верные решения - это решения, идущие от сердца! Я с удовольствием буду продолжать читать твой блог. Теперь кроме удовольствия от рукодельностей твоих будет ещё и дополнительное - от языковой среды. )))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Спасибо, Олюнь! я рада, что ты меня понимаешь и принимаешь моё решение.
      Не думаю, что у не-украинок возникнут проблемы с пониманием моих текстов в блоге.

      Видалити
    2. Олечка, мне можешь смело отвечать по-украински! У меня точно с пониманием не возникнет проблем! )))

      Видалити
  20. Відповіді
    1. Татьяна, жму в ответ -))
      Херсону - привет! У меня там живет студентческая подруга Ирина (в те годы гостила в ее большой семье-))

      Видалити
  21. Цветана, спасибо за пост! Уважаю твоё решение, без языка нет нации. Как-то в Египте общались на английском с туристами из Риги, этнические русские, они знали русский, но предпочитали общаться на английском. Пусть так, меня не напрягало. Люди были замечательные!

    В далёком уже детстве жила с родителями 2 года в Башкирии, ещё ребёнком чувствовала и понимала, что в Башкирии живёт другой народ, воспринимала как ложь слова о братских народах СССР. Не было этого. Внешне - да, старались, но очень часто просвечивала неискренность.

    Как по мне, так лучше правда и откровенность, тогда я понимаю кто передо мной и не строю иллюзий.
    Завидую многим европейцам, они люди мира, а мы нет, боюсь, что рождённым в СССР, никогда людьми мира не стать. Потерянное поколение. К сожалению.

    А конфеты я покупаю только пр-ва Украины, их сейчас мало, когда вижу - только их беру, и Боржом недавно появился - наконец-то, очень его уважаю, и творог выискиваю из Белоруси. Просто потому что это вкусные продукты.
    Рукодельные посты у тебя интересные, буду читать, переводчик имеется :)

    Наталья.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Спасибо большое за комментарий, Наталья!
      Мы понимаем друг друга.
      С еще большим удовольствием теперь буду публиковаться и рукодельными постами (они уже не за горами)).
      Спасибо еще раз.

      Видалити
  22. Ой, Цвітано, дивись тепер щоб про твій вчинок не сказали у Кісельова, як про ще один факт утискання етнічних росіян:)))
    А якщо серйозно, то я сама помітила за собою, що в останній час дуже гостро проявляється патріотизм - змінила усі настроювання, де можливо, на українську, у мене в блозі з'явилися пости українською, купуючи товари, звертаю увагу на країну виробника. І це все на підсвідомості. А ще почала вишивати для чоловіка вишиванку. Не годиться "бандерівцю" бути без вишиванки:)))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. =) Про кисельова мені не нагадуй (це не журналіст, це просто нецензурне слово).
      Про вишиванку - так-)), я сьогодні коханого вигуляла й сфотала в свежевишітой). І собі, нарешті, визначилася яку вишивати стану (років 5 збиралася)).
      Як нас, бандерівців, легко розкусити, так, Люда? -)))

      Видалити
  23. я завжди у блогах спілкуюсь українською, бо російської просто не знаю досить добре, щоб грамотно нею писати. питання мови для мене не було принциповим, окрім окремих випадків (одного разу кримчанка мені сказала: "говори нормально, я не понимаю", хоч я розмовляю не галицьким діалектом. в таких випадках я переходила на "цитрину", "філіжанку" і "коліжанку" :)). а у блогах особисто мені ніхто не потикав моєю мовою, навпаки деякі росіянки мені завжди відповідають українською. мене це дуже зворушує і я це ціную. в російській для мене просто є мовний бар"єр, а не тому що я така щира "бандерівка". гугл транслейтер ніхто не відміняв :). і взагалі, важливо "що" ти говориш, а не якою мовою. хоча останні події спонукають стати справжнім патріотом своєї країни

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Оля, згодна! Я українською тому довго не могла спілкуватися, що мені знань не вистачало - комплекс відмінниці заважав.
      ... ага, "на філіжанку з коліжанкой" -)). Згадався подібний випадок з моїм кумом, який перебуваючи на змаганнях з більярду в Донецьку якось замовив звичайну "каву". Дівчина очі округлила - "чєво-чєво"? А він тоді, редиска такий, згадав весь свій "западенський" словник: "Пані, мені філіжанку кави і чоколяди ще, чорної!" -))
      Мене розважає ще, коли донька приїжджає зі Львова і починає: "Де шматка?... А баняк?"
      Як би там не було, але державну мову знати потрібно (хоча б основи). Це - сіль народу, його ідентичність, особливість, унікальність. Зрештою, це елементарна повага до держави, в якій ти живеш. А говірки - це таки родзинки місцевостей. С ними теж дуже цікаво знайомитися.

      Видалити
    2. ;))))))) "баняк"))))) А моя бабця говорила - "корець" ! ;о)

      Видалити

Зараз на сайті:
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...