Мандрівка Україною_ Частина 7. Коломия

Сама собі пообіцяла закінчити опис нашої травневої подорожі ще цього року, тепер маю клопіт напередодні НР =)

Треба якось запам'ятати, нарешті, що не можна відкладати на потім такі справи.

Отже, звітую (насамперед перед собою)):

• Частина 1.  Тунель кохання
• Частина 2.  Рівненський зоопарк
• Частина 3.  Дубенський замок
• Частина 4.  Козацьки Могили
• Частина 5.  Кременецька фортеця
• Частина 6.  Тернопіль

Шлях до Коломиї...

Самі неприємні спогади, котрі гальмували, варто зараз зізнатися, мій опис...

Спочатку дорога від Тернопіля була сповнена гарних краєвидів. Особливо, коли ми їхали вздовж Дністра. 

Мандрівка Україною_ Частина 6. Тернопіль

Початок мандрів

• Частина 1. Тунель кохання
• Частина 2. Рівненський зоопарк
• Частина 3. Дубенський замок
• Частина 4. Козацьки Могили
• Частина 5. Кременецька фортеця

З Кременця ми рушили на Тернопіль.

Загалом ця місцевість відрізняється від інших підвищеним почуттям патріотизму (як на мене). Це завжди було у підсвідомості волинян, подолян, буковинців, галичан та всіх західняків загалом. А зараз, після Революції Гідності, це вийшло назовні. Майже кожне село або місто поряд з дорожнім вказівником назви населеного пункту зустрічало (та потім проводжало) нас флаґштоком з прапором, а частіше - двома: синьо-жовтим і червоно-чорним. Авта, заправки, крамниці, приватні садиби, хвіртки, балкони прикрашені українськими прапорцями (про адмін.будівлі вже не кажу), бильця мостів і переїздів, автобусні зупинки, паркани, брами, водяні колонки - пофарбовані тими самими кольорами.

Мандрівка Україною_ Частина 5. Кременецька фортеця

Початок мандрів

• Частина 1. Тунель кохання
• Частина 2. Рівненський зоопарк
• Частина 3. Дубенський замок
• Частина 4. Козацьки Могили

Рушаємо далі.

З с.Пляшева ми спочатку хотіли було поїхати подивиться Чортів камінь. Але місцеві мешканці, подивившись на нашу автівку (мінівен, есічо, європейського походження)), задумливо похитали головами: "Ви там свої колеса й залишите, там дороги майже нема..."

Отже, не судилося. Якість доріг нам ще не раз вставить палиці в колеса (каламбурчик!). Ну, про це буде далі.

Прямуємо на Кременець!

Кременецький замок (а скоріш, все ж, фортецю) в туристичних путівниках часто називають перлиною Поділля. Навіть зараз, стоячи в розвалинах, фортеця вражає!

Для допитливих: Вікі, інфа Туристу, Історія фортеці, 

Розташована вона на Замковій горі (ось ми підіймаємося автівкою - де ще асфальтовою дорогою, де вже давньою бруківкою):

Мандрівка Україною_ Частина 4. Козацьки Могили

Початок мандрів

• Частина 1. Тунель кохання
• Частина 2. Рівненський зоопарк
• Частина 3. Дубенський замок

Продовжую розповідь про нашу весняну мандрівку (поки рік не закінчився)).

З Дубно ми попрямували на с.Пляшева, де знаходиться Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви», відомий також як «Козацькі Могили».

Повну інфу можна дізнатися з Вікі, з газети "Історична правда", з Сайту-"Музею". Я же вам розповім про наші враження та покажу світлини.

Мандрівка Україною_ Частина 3. Дубенський замок

Початок мандрів:

• Частина 1. Тунель кохання

• Частина 2. Рівненський зоопарк

Виконую обіцянки, допоки не пройшло півроку =) 

Продовжую опис нашої травневої мандрівки.

З Рівного ми тоді поїхали на захід країни - в славетне місто Дубно:

  

Мандрівка Україною_Частина 2. Рівненський зоопарк

Продовжую знайомити своїх читачів зі своїми враженнями від мандрів.

Друга дитина підростає, а ми жодного разу не побували в Рівненському зоопарку. Зате в Київському були пару разів зі старшою... 

Вважаю, то неподобство! Своє, місцеве, теж треба знати й цінувати. 

Виправляємось:

Спокійно! Без паніки. То був жарт! =)

Мандрівка Україною_Частина 1. Тунель кохання.

"Не пройшло й півроку" - це так називається...

Але що поробиш, якщо наша мандрівка, що традиційно проходила в середині травня (на мої уродини)), припадає якраз на кінець навчального року і початок дачного сезону? А купа світлин з мандрівки потребує перегляду, обробки, осмислення, систематизації та ще ж тексту додати треба! Тому я так запізнилась цього року. Але дала собі слово опублікувати-показати, значить, виконую.

Цього року ми вирішили ознайомитись з тими цікавинками, що знаходяться майже поряд.

Отже, Частина 1.
Рівненська обл. село Клевань. 
"Тунель Кохання".

Ботанічний феномен — «живий» зелений тунель у лісовому масиві, утворений заростями дерев та кущів. Переплітаючись між собою гілками і листям, вони виглядають наче тунель точної арочної форми. Кажуть, арка має символічне значення. Ті, хто побував тут, розповідають про дуже сильну ауру, яку можна відчути. А колія на дві рейки – це ніби символ шляху для двох доль. Якщо самотня людина, стоячи у цьому тунелі, загадає бажання знайти свою половинку, воно обов'язково збудеться. Пари ж просять у долі вічного кохання. 

І справді, важко втриматись, щоб не загадати бажання, коли стоїш ніби посеред казки. Тут все здається якимось чарівним…

Вишиті наволочки

Собі наволочку вишила, сплю, вся така добра, файна, на гарній подушці, а коханому?.. 

Ось, не пройшло й півроку, як і своєму коханому теж таку подушку справила. 

Все також - в перервах між великими проектами, залишками ниток, поміж ділом... і наволочка з'явилася! 
Ще й баранчика домашнього милому подарувала, бо той, що в автівці - той в автівці)). А цей буде вдома око милувати і оберегом родинного затишку працювати. 

Поряд подушку бачите? - це я зовсім зледащіла вирішила поекспериментувати та зробила наволочку для Макара. Головне, що він зрадів! =) "Буду, як тато!", - каже =)

Пам'ятаємо. Перемагаємо

"Дорогий солдате, дякую за перемогу! Ти – герой! … 
Куди ти пішов? У рай? Вертайся! 
У нас тут країну відбирають! 
Ти тоді переміг, і зараз переможеш. Допомагай нам, будь ласка!"
Андрій, 5 клас

Так зараз в уявних листах звертаються діти до своїх дідів та прадідів - ветеранів Другої Світової Війни. Минуле не забути та його і не можна забувати заради майбутнього.

А я в ці дні просто дістала дідові нагороди, вставила їх нарешті в рамку і поставила її на видне місце в домі. 
Нагороди дісталися мені від діда Петра Андрійовича Горбатенка, в родині якого я народилася і виросла на Кубані. Він воював до 1943 року, звільняв від загарбників рідний Кавказ, дійшов до України, там був тяжко поранений (ампутували ногу). Це частина його бойових нагород, які ми з рештою онуків-правнуків розподілили між собою. Нечищені, темні... Не стала нічого з ними робити. Це пам'ять.
Ще добре пам'ятаю  двох своїх дідів-фронтовиків - діда Ваню (маминого отця), Івана Сергійовича Пономаренка, та її діда (мого прадіда), Сергія Пономаренка. Багато часу в дитинстві проводила у них на хуторі біля колгоспних ланів та річці...
Так. Обидва мої діди та один прадід пройшли війну і повернулися з неї. Всіх їх я добре пам'ятаю. Ніхто з них ніколи і нічого нам, внукам, не розповідав про неї. І ніколи вони не любили це "свято". Зараз я дуже добре розумію чому...
Сьогодні ми та наші діти відзначаємо в Україні день Пам'яті та Примирення, день Перемоги над нацизмом. 
Гірки дати. Особливо гірки вони є в ці дні. Тим більш ми цінуємо зараз своє мирне життя тут та свободу від всіляких "измів" - фашизму, нацизму, комунізму. І не втомлюємося дякувати за це і ветеранам Другої світової війни, і сьогоднішнім нашим захисникам в зоні АТО на Сході.
Сьогодні побували в школі, де наші другоклашки підготували нам урочисту програму. Згадували війни в Україні... ці страшні війни на нашій українській землі... нова історія пишеться! =(

Правнуки та праправнуки однієї війни та вони ж - діти другої... 
Будь проклятий фашизм у всіх своїх проявах! 
Нехай наші діти скоріше дочекаються миру та злагоди в рідній країні!

Баранці на вигулі

Ледве не забула! 
В березні ще зробила, але не виклала досі.
То давні вишивки, - по моїм міркам ;-) десь років зо 2-2,5 лежали, чекали на мене). Ці тестові зразки орнаментів, що я полюбляю зробити перед масштабними проектами, котрі нарешті втілились в самостійне життя!

Зробила з них баранців по МК Ірини Галущак з журналу "Українська вишивка":

Не вперше їх роблю, але кожен баранець в мене виходить зі своїм характером. Ну, я так вважаю =)
Милуйтеся:

Один баранець став дарунком гарному чоловіку, підприємцю, волонтеру ще з часів Майдану, нашому приятелю, що в важки часи (коли мій коханий був у ЗС) допоміг нам не тільки словами підтримки. Олег так доречно виявився Овеном, що баранець просто мав бути його! -) Дякуємо тобі, Олеже, ще раз!
Перед даруванням баранчик позує на наших весняних галявинках:

Ну й уся оката-вухата отара компанія наостанок: