Святкуємо Геловін

Цього року я вирішила, що Геловіну в нашій родині бути!
І нехай він якийсь чужорідний, не наш, не для нас... але ж... а чи давно пробували ви в таку пору року розважати другокласника на двотижневих канікулах?  Ще й в одну особу? - Отож! -)
Отже, в активі: 
- дідусь, готовий за першою вимогою привезти з села гарбузи (він регулярно рибалить в околицях, сплавляючись своїм човном по Горині):

- холодна зброя, колото-ріжучі інструменти, ножі:

- натхнений і непосидючій хлоп:

- клубки з пряжею,
- мамини підручні (ткані і неткані) матеріали, 
- ноут, принтер, 
- скотч двосторонній,
- щасливий кіт 
(нарешті про мене забули, хоч посплю спокійно!):

Тут у нас був творчий процес "розчленування" (насіння домовились висушити і вжити всередину! =)

Методом проб і помилок створюємо голову Джека кількістю 2 штуки: лиху і радісну. Одній голові ой, гарбузі робили розтин зверху, а другий - знизу. Пізніше виявилося, що знизу зрізати "дах" практичніше, бо зручно потім свічки встановлювати (запалювати, гасити, змінювати).

Макар лякає -))

Ну і нарешті, гарбузи та привиди з кажанами в екстер'єрі - на балконі та на лоджії (для інтер'єру треба буде на наступного року зшити гарбузики і ще чого-небудь... якщо буде натхнення):

Гламурненький привид і не дуже -)) Очка і ротики - це кравецькі шпильки з головками відповідних кольорів: 

Вночі гарбузи з палаючими всередині свічками фотографувати мильницею - то є справа невдячна, але загалом, ви зрозуміли, так?

Я погоджуся з кожним із вас, хто скаже "Який нах Геловін у наш час?"

А я вам на це відповім так. 

Ось вирізала я гарбузам пики, вішала привидів, наклеювала кажанів і думала з кожною своєю дією: "А щоб вам всім повилазило, погань! Та щоб тебе шляк трафив! Щоб ви повиздихали на нашій землі, клята сволота! Хай вам грець, супостати проклятущі!..."

Н-даа... саме цікаве, друзі, ті матюки - з моєї підсвідомості, тобто ще з мого дитинства (я їх від бабки чула -).

Маю надію, що заговорила я свою "експозицію". 

Слава Україні!