Травневе Закарпаття. Частина 1

"Найприємніше в поїздках - це те, що в них тебе оточує одноразовий світ, - казав Чак Паланік в своєму "Fight Club", - Поселяєшся в номері готелю і знаходиш там одноразове мило, одноразові пакетики з шампунем..."

Продовжу від себе: мандруючи навіть на недалеку відстань і навіть на пару днів, зустрічаєш масу незнайомих тобі людей, міняєш оточення, середу існування. І цей одноразовий світ дозволяє забути тобі хто ти, які в тобі були турботи, клопоти, справи... Допоки ти мандруєш, ти поза всім цим, ти забуваєш про це. Ти тимчасово інша, в іншому світі. Це незвичайне почуття допомагає віддалитися від своєї особистої сірої повсякденності і побачити себе та тих, хто поряд, іншими очима... 

Цього разу рішення все кинути, зібрати речі та зірватися в свою маленьку мандрівку у нас зайняло якихось пів-години =) 

 * Адже попереду 4 вихідних, а в наших "палестинах" - жодного натяку на гарну теплу погоду (вважай, шашлично-пивасико-дачно-корисну)!

 * Набридло сидіти вдома вже підряд другій цикл свят (Великдень нас теж "прокатив" з погодою)!

 * Нас запрошував "Чизай" на щорічний "День відкритих дверей" 

 * Та просто - Хочуууу! Давно не їздили нікуди! Подаруйте мені це на прийдешній ДН! Мені більш нічого не треба! (ну так, увімкнула в собі вередливу примхливу жінку =)

Отже, поїхали!
Ввечері вже були в горах. Ночівля - в затишному мотелі... нашу інтелігентку вартували 2 брутальних хлопа... мабуть їхали з якихось екстремальних розваг:

Ми їх на шляху туди й назад зустріли ще багато =). Цікаві хлопці... і автівки, і кермувальники =) З квадрациклами або роверами на бортах, або ось таки, самі собі. Уява вибухнула картинками гірсько-річкового колісного екстриму...

Навіть їдучі знайомими шляхами, завжди зустрічаєш нове. 
Цього разу ще й сезон! 
Адже весна - час прокидання природи. І на шляху до гір це прокидання особливо помітно, бо досить розтягнуто в часі і відстані. Ось в передгір'ях Карпат все зелено-заквітчано, полонини - від чорно-сіро-брунатних смужок городів до салатно-зеленого кольору холмів. Заквітчані біло-рожевим сади селян. Між ними - акуратні коробки будиночків під дерев'яними, очеретяними, черепичними дахами. І майже без парканів - ознак "цивілізації" сучасності. А гори на обрії майже чорні, бо - смереки! Решта дерев ще не прокинулись зеленню, ще їм зимно! Деякі гори ще зі снігом.

На перевалі навіть кульбаби ще сплять. Бо тут ще зовсім рання весна! 

Травка ледве зеленіє, понад подвір'ями абрикоси, сливи ледве розквітають, на схилах - дикі жовті примули. 
І голі гілки листяних дерев! 

Тільки верби своїми котиками показують, що - весна ж! скоро наздоженемо, почекайте!

А потім, за перевалом, знов буяє весна!

Тиса.

Гори.

"Шале"

Смачний сніданок та запашна кава.

Квіти.

Кохані поряд.



Щастя є! 

Частина 2. Чизай