П"єм каву з тістечком, помішуючи борщик.
Сніжок в вікні, в дорозі Миколай,
в думках Різдво й куті смачної горщик.
В Голодоморі теж було Різдво,
без крихти хліба, маківки, зернинки...
Лиш сніг в долонях, попіл у печі,
і в серці спечені до чорноти кровинки.
Я запалю свічу...
Я тихо помолюсь...
І ні на що не буду нарікати.
Є кава з тістечком, а у вікні сніжок.
Чи можна більшого у долі вимагати?!
Кожен рік запалюємо - то свічку, то маленьку гасову лампу. Так ми робили і сьогодні.
В родині моїх предків теж булі жертви Голодомору - три тітки, старші сестри батька. І нехай це було на Кубані в 33-му. Я пом'яну і ці безневинні жертви, і всіх померлих страшною смертю в моїй Україні.
І нехай воздасться країні-спадкоємиці злочинного терору за всі численні жертви!
Зараз на сайті: 
Дякую, Олю!
ВідповістиВидалитиТільки, Олічко, не "нехай на Кубані", а саме на Кубані. Голод там і голод тут - це один і той самий голод, бо згідно з переписом населення 1926 року в Кубанському окрузі проживало 916 тис. українців, що складало 62% всього населення. В Ставропольському окрузі – відповідно 246 тис. українців (34%), Чорноморському – 104 тис. (38%), Терському – 194 тис. (30%), разом - майже півтора мільйона українців.
Вічна їм память.
Тоня, так. Але не всі досі розуміють, що на Кубані жили українці (вихідці з Січі) - не лише ті, хто себе вважав українцями, але й ті, що за сотні років забули про це. Наші прізвища про це красномовно говорять. Моє дівоче було Горбатенко, мамино - Пономаренко, однокласники, друзі, сусіди - Деревянко, Матвієнко, Ткаченко, Шпак, Талалай, Савченко, Ротаренко, Ковальчук, Бондаренко...
ВидалитиІ прізвища, і балачка...
ВидалитиХто не розуміє - тим будемо розповідати, поки не дійде. Минулого літа процес перетворення кубанців-українців на нинішніх ряжених був головною темою однієї з добірок, з твого дозволу дам посилання, можливо комусь буде корисно це знати: http://vorchenok.blogspot.com/2014/11/blog-post_29.html
эх, Цветана... а русские, погибшие от голода - не люди, что ли? :( все, молчу... горько
ВидалитиЯ в курсе, что тема массового уничтожения коренного населения этнических украинцев, проживающих в ссср - это очень неудобная тема для россиян. Но от фактов не уйти.
ВидалитиВсе люди, Наташа, - и русские, и африканцы, и индийцы, и сирийцы. В тот день Украина поминала своих жертв геноцида - миллионов умерших, повторюсь, от искусственного голода, в "воспитательных" целях созданного советскими властями 3 (ТРИ!) раза - 21-23 гг, 32-33 гг, 46-47 гг. Наверное, ты в курсе, что украинцы на те года массово проживали на Поволжье и Кубани? Ты сейчас о тех "русских, погибших от голода", писала?
Украина вспоминает своих жертв голодомора вот таким днем памяти в ноябре еще с 1998 г. А в 2006 г. официально признала голодомор в Украине геноцидом украинского народа. Кстати, это признали 143 государства.
Почему я об этом пишу, другие украинцы об этом пишут, говорят, кричат на весь мир? Да, это невыгодно наследнице красного режима - россии, это неудобно (неприлично, некомильфо, фу - нужное подчеркнуть) - признать факты смертей 8 млн. человеческих жизней (+ миллиони нерожденных), которые были ПРЯМЫМ последствием целенаправленной адской политики красных властей.
Поэтому, Наташа, как бы не было это неудобно россиянам, украинцы будут вспоминать о своих погибших в генодиде - кричать об этом на весь Блогомир, на весь Фейсбук, на всех площадках, где их слышат, - на весь мир. Не для того, чтобы понервировать росиян, а для того, что ЭТОГО БОЛЬШЕ НЕ ПОВТОРИЛОСЬ НИГДЕ И НИКОГДА! Потому что это страшно и больно для целой нации, для целого государства.
А молчать, как ты, я не могу, отвыкла. Ты, возможно, уже заметила, что ментальность у украинцев иная... да, как бы не хотелось кому-то, но, пора развеять все мифы: "Никогда мы не будем братьями - ни по родине, ни по матери" (Настя Дмитрук)
Дуже проникливо.Пам.ятаемо.
ВідповістиВидалитиКожен рік довідуємось все нові жахливі подробиці, тому - знаємо і пам'ятаємо!
Видалити