Ялинкові прикраси. М'якенькі і затишні -)

Ніщо так не підвищує працездатність, як відсутність в будинку рукодільниці не тільки інтернету, але й комп'ютера ... навіть ненадовго!
І хоча ноут вже полікували, все знову налаштували, паролі згадали -) але звичка поменше в нього заглядати поки ще залишилася. Корисна звичка =)
Результат: дооформлені Смішарики (вирішила, що зараз будуть підвісками - ялинковими прикрасами):

Вишивала ще позаминулим літом на велике прохання синочка 
(котрий в них як раз був закоханий по "Pixel"). 


Одного (пінгвіна Піна) одразу ще тоді оформила в текстильну коробку, 
а ці сумували потроху на "стелі недоробок". 


Ось, тепер будуть розважати нас таким чином:



Задники зробила з фетру. 
Злегка набила холофайбером і зшила аплікаційною  строчкою на машинці:

А нещодавно в мою сторону впав чималий мішок лляних крайок 
(зі швейного цеху - від пошиття скатертин та рушників з популярних декоративних тканин з українським орнаментом). 

Кромки такі, щедрі - по дюйму шириною і 150-240 см завдовжки й до того ж різних забарвлень! 

Щастя квілткарки, загалом -) Вже бачу з них пошиту собі квілт-жилетку... де б ще часу зайвого знайти?.. не підкажете, га?


Ну а поки я ту жилетку шию у своєму мозку і, в основному, вже лежачи на подушці =) пошилися у мене з тих крайок ось такі ігрухі для "йолок" (зі Словника "Лєгітімного"))!

Ці іграшки-сердечка пішли на шкільний Ярмарок на честь... 
чи то міжнародного дня волонтера, чи то дня Збройних сил України 
(разом з моїм патріотичним печивом, звичайно)).








Ці йолки - для прикраси йолки (каламбурчик)) в нашому класі (у синочка):




























Решта (разом з моїм новим стосом торбинок)- для йолок на блок-постах наших захисників 
(наш лісгосп і самі живі ялинки для них передав з нашими активістами):

 

Ну зрозуміло, так? - лляні кромки, бавовняні (або лляні) задники в колір, холофайбер і багато декоративних машинних швів при збірці (воно ж сипке!). Але я впоралася!

Ну ось, поки так. В один пост не впхнути все нароблене (не вистачає часу на публікації). 
Дали буде...

Торбинки до дня Св.Миколая

Не прості торбинки.
Ці торбинки шились саме для наших місцевих хлопців, що воюють зараз в зоні АТО.

...Ви що ж думаєте, що сурові воїни, ці мужні і серйозні чоловіки, не хочуть Свята у ці грудневі дні? - ще й як хочуть! І символічні подарунки у таких торбинках з енергетичними цукерками-смаколиками, з цигарками та ще чимось приємно-корисним (волонтери і спонсори зараз над цім трудяться) їм зараз аж ніяк не зашкодять, а навіть навпаки - додадуть сили, терпіння та мужності вистояти і подолати ворога -)
Тому я наряду з іншими жінками долучилась до виготовлення торбинок до дня Св.Миколая для наших 240 солдатів зі славуччини. Кожна з нас шиє свої мішечки, виходячи з фантазії, можливостей, матеріалів і навичок.

Отже, мій стос торбинок спочатку довго народжувався  в голові (як і належно)), потім варто було підійти до коробок з тканинами... і робота сама закипіла:

Макар теж долучився до доброї справи -
вивертав кожен мішечок і розправляв своїми вправними пальчиками всі куточки

(бачите який він відповідальний і серйозний?):

Ну і нарешті, те що вийшло в результаті:

 25 торбинок - всі різні, кожен особливий, все шилося з добрими побажаннями:

Нехай наші хлопці повертаються з Перемогою та живими-здоровими!

Ідентифікація ...бочки

Нарешті!
Нарешті я це почала робити!
Тим літом, тим спокійним, мирним літом, коли ще нічого не віщувало, у мене було багато задумок, і я навишивала на дачі купу цікавинок. Їх залишилося тільки оформити... Але ви знаєте, що сталося восени рівно рік тому... І мої руки тоді опустилися... Я довго не могла ані шити, ані вишивати, ані творити щось безневинне і в рожевих шмарклях миле, відмежувавшись від дійсності
Зараз таке почуття, що ми, українці, прожили не рік, а цілу вічність! Такій він був ємний, багатий на події, потрясіння, кардинальні зміни у свідомості, переоцінки цінностей. Хтось скаже, що нічого, мовляв, не змінилося, все в країні і суспільстві залишилося як і раніше (а найпесимістичніші додадуть ще багато чого -((. Але я впевнена, що і країна кардинально змінилася, і сам українець. І назад дороги вже немає ("мамо, народи мене назад" не вийде). Мені здається, саме в 2014-му кожен з нас, нарешті, остаточно і безповоротно усвідомив себе НЕ громадянином населення, що живе на території України, а - саме УКРАЇНЦЕМ як частинкою народу, згуртованої єдиної нації.
Тепер у мене зовсім другий настрій. Я багато творю-вишиваю. Несподівано у мене менш ніж за рік народилося 3 (три!) вишиванки і десятки обкладинок для паспорта. На них українськи традиційні орнаменти і така робота мене дуже допомагала пережити ці місяці. Я майже перестала шити... Досі підсвідомо уникаю ті рукоробні місця і проекти, де мої погляди, м'яко кажучи, не поділяють (рано чи пізно епідемії зникають, але я не доктор)...

Але це був розлогий зачин, далі будуть нові рукотвори.
Отже, багато з моїх читачів знають мене як запасливу ґаздиню. То так і є, але наскільки я запаслива, не всі здогадаються ;-)  Останні років 6 я переважно засушую пряну зелень, ягоди, фрукти, деякі овочі, трав'яні збори для гарячих вітамінних напоїв. Агрегат у мене добрий (майже профі-), тому якість сушіння тільки спонукала мене на більші об'єми смаколиків.  
Одразу постало питання - як і де зберігати ті смаколики? Здавалось б, самий ліпший спосіб зберігання - в скляних файних банках (і видно, і по науці)). Але заховаєш їх десь далеко у шафі - забуваєш про наявність, виставиш на видне місце - сушіна з часом псується на світу (колір блякне, неапетитно виглядає).
І одного разу я знайшла вихід - діжки відра бочки з-під топінгу до кави, що мені навезла донька у великій кількості в бутність свою баристою в кав'ярні! Я ж підозрювала - хорошие сапоги, надо брать! міцні, фольговані зсередини, з міцною капроновою кришкою, знадобляться!
Зберігаються мої запаси в цих бочках відмінно! Не сиріють, не псуються, не втрачають колір, смак і вітамінність. А от самі бочки-то непрозорі, що там в них лежить - неясно... Проблему треба було якось вирішувати. Красиво вирішувати (рукодільниця я чи де?))
Так ось вам і розгадка назви поста:

Я їх ідентифікувала!  Не всі, але більшість (є потенціал для творчості і пошуку потрібних схем))

Вишиванка "Випробування"

Я шила чёрной ниткой на белом полотне.
Весна ползла улиткой, холодный день в окне.
Я шила чёрной ниткой... 
Зачем да почему?..
А за моей калиткой пора уж быть тому,
Что нам привычно в мае – 
- цветы, трель соловья,
Не выстрелы и взрывы, не крики "воронья",
Ни танки, ни могилы, ни "Грады" москаля!

По ткани, как по карте, стежком кружила я,
И ворожила долю, мир-счастье я звала.
Пунктиром нитки красной вела я разговор,
Об Украине милой, о муже дорогом,
О родине унылой и о чужой родне.
Я расставалась с прошлым в своём шитье.







И с сыном я молилась о счастье, о тебе...

Я шила чёрной ниткой на белом полотне,
А за моей калиткой ты улыбался мне.

Бобінки для стрічок і мережива

Знов новинки, знов вишиті.

Я вже колись такі корисні штуки для зберігання мережива робила.
Але, як знаєте самі, такого добра у всякий майстрині багато ніколи не буває. То репсову стрічечку з крамнички принесла, то бавовняне мереживо купила, а то на розкішне лляне з Балтії десь натрапила -)
Отже приймайте нову порцію моїх бобінок. Вишивала на залишках (від великих проектів) білої канви і лляної небіленої.

Муліне брала секційного фарбування (ну, подобається воно мені в таких маленьких роботах, коли не можу визначитись - який колір брати))

Бобинки зшивала машинкою щільним швом "зіз-заг"
(майже як свої текстильні  листівки).

Вийшло й швидко, й охайно.

А ось задники бобінок.
Просто переглянула свої обрізки тканинні і ву-аля! =)

Вже передчуваю намотування мережива...

Обкладинки для паспорта. Осінні, свіжі

Навіть і не знаю, що вам нового про них ще написати?..
Загалом, ось просто світлини:


Все як завжди: свербіж в пальцях, коли бачу нові схеми, і нестримне бажання "розфарбувати" голкою з нитками лляний клаптик.

Ось таким чином вже "розшила" всі свої запаси темного льону. Треба поповнювати скриньку.

 Всі обкладинки продаються Тут.