Ідентифікація ...бочки

Нарешті!
Нарешті я це почала робити!
Тим літом, тим спокійним, мирним літом, коли ще нічого не віщувало, у мене було багато задумок, і я навишивала на дачі купу цікавинок. Їх залишилося тільки оформити... Але ви знаєте, що сталося восени рівно рік тому... І мої руки тоді опустилися... Я довго не могла ані шити, ані вишивати, ані творити щось безневинне і в рожевих шмарклях миле, відмежувавшись від дійсності
Зараз таке почуття, що ми, українці, прожили не рік, а цілу вічність! Такій він був ємний, багатий на події, потрясіння, кардинальні зміни у свідомості, переоцінки цінностей. Хтось скаже, що нічого, мовляв, не змінилося, все в країні і суспільстві залишилося як і раніше (а найпесимістичніші додадуть ще багато чого -((. Але я впевнена, що і країна кардинально змінилася, і сам українець. І назад дороги вже немає ("мамо, народи мене назад" не вийде). Мені здається, саме в 2014-му кожен з нас, нарешті, остаточно і безповоротно усвідомив себе НЕ громадянином населення, що живе на території України, а - саме УКРАЇНЦЕМ як частинкою народу, згуртованої єдиної нації.
Тепер у мене зовсім другий настрій. Я багато творю-вишиваю. Несподівано у мене менш ніж за рік народилося 3 (три!) вишиванки і десятки обкладинок для паспорта. На них українськи традиційні орнаменти і така робота мене дуже допомагала пережити ці місяці. Я майже перестала шити... Досі підсвідомо уникаю ті рукоробні місця і проекти, де мої погляди, м'яко кажучи, не поділяють (рано чи пізно епідемії зникають, але я не доктор)...

Але це був розлогий зачин, далі будуть нові рукотвори.
Отже, багато з моїх читачів знають мене як запасливу ґаздиню. То так і є, але наскільки я запаслива, не всі здогадаються ;-)  Останні років 6 я переважно засушую пряну зелень, ягоди, фрукти, деякі овочі, трав'яні збори для гарячих вітамінних напоїв. Агрегат у мене добрий (майже профі-), тому якість сушіння тільки спонукала мене на більші об'єми смаколиків.  
Одразу постало питання - як і де зберігати ті смаколики? Здавалось б, самий ліпший спосіб зберігання - в скляних файних банках (і видно, і по науці)). Але заховаєш їх десь далеко у шафі - забуваєш про наявність, виставиш на видне місце - сушіна з часом псується на світу (колір блякне, неапетитно виглядає).
І одного разу я знайшла вихід - діжки відра бочки з-під топінгу до кави, що мені навезла донька у великій кількості в бутність свою баристою в кав'ярні! Я ж підозрювала - хорошие сапоги, надо брать! міцні, фольговані зсередини, з міцною капроновою кришкою, знадобляться!
Зберігаються мої запаси в цих бочках відмінно! Не сиріють, не псуються, не втрачають колір, смак і вітамінність. А от самі бочки-то непрозорі, що там в них лежить - неясно... Проблему треба було якось вирішувати. Красиво вирішувати (рукодільниця я чи де?))
Так ось вам і розгадка назви поста:

Я їх ідентифікувала!  Не всі, але більшість (є потенціал для творчості і пошуку потрібних схем))

Вишиванка "Випробування"

Я шила чёрной ниткой на белом полотне.
Весна ползла улиткой, холодный день в окне.
Я шила чёрной ниткой... 
Зачем да почему?..
А за моей калиткой пора уж быть тому,
Что нам привычно в мае – 
- цветы, трель соловья,
Не выстрелы и взрывы, не крики "воронья",
Ни танки, ни могилы, ни "Грады" москаля!

По ткани, как по карте, стежком кружила я,
И ворожила долю, мир-счастье я звала.
Пунктиром нитки красной вела я разговор,
Об Украине милой, о муже дорогом,
О родине унылой и о чужой родне.
Я расставалась с прошлым в своём шитье.







И с сыном я молилась о счастье, о тебе...

Я шила чёрной ниткой на белом полотне,
А за моей калиткой ты улыбался мне.

Бобінки для стрічок і мережива

Знов новинки, знов вишиті.

Я вже колись такі корисні штуки для зберігання мережива робила.
Але, як знаєте самі, такого добра у всякий майстрині багато ніколи не буває. То репсову стрічечку з крамнички принесла, то бавовняне мереживо купила, а то на розкішне лляне з Балтії десь натрапила -)
Отже приймайте нову порцію моїх бобінок. Вишивала на залишках (від великих проектів) білої канви і лляної небіленої.

Муліне брала секційного фарбування (ну, подобається воно мені в таких маленьких роботах, коли не можу визначитись - який колір брати))

Бобинки зшивала машинкою щільним швом "зіз-заг"
(майже як свої текстильні  листівки).

Вийшло й швидко, й охайно.

А ось задники бобінок.
Просто переглянула свої обрізки тканинні і ву-аля! =)

Вже передчуваю намотування мережива...

Обкладинки для паспорта. Осінні, свіжі

Навіть і не знаю, що вам нового про них ще написати?..
Загалом, ось просто світлини:


Все як завжди: свербіж в пальцях, коли бачу нові схеми, і нестримне бажання "розфарбувати" голкою з нитками лляний клаптик.

Ось таким чином вже "розшила" всі свої запаси темного льону. Треба поповнювати скриньку.

 Всі обкладинки продаються Тут.

Святкуємо Геловін

Цього року я вирішила, що Геловіну в нашій родині бути!
І нехай він якийсь чужорідний, не наш, не для нас... але ж... а чи давно пробували ви в таку пору року розважати другокласника на двотижневих канікулах?  Ще й в одну особу? - Отож! -)
Отже, в активі: 
- дідусь, готовий за першою вимогою привезти з села гарбузи (він регулярно рибалить в околицях, сплавляючись своїм човном по Горині):

- холодна зброя, колото-ріжучі інструменти, ножі:

- натхнений і непосидючій хлоп:

- клубки з пряжею,
- мамини підручні (ткані і неткані) матеріали, 
- ноут, принтер, 
- скотч двосторонній,
- щасливий кіт 
(нарешті про мене забули, хоч посплю спокійно!):

Тут у нас був творчий процес "розчленування" (насіння домовились висушити і вжити всередину! =)

Методом проб і помилок створюємо голову Джека кількістю 2 штуки: лиху і радісну. Одній голові ой, гарбузі робили розтин зверху, а другий - знизу. Пізніше виявилося, що знизу зрізати "дах" практичніше, бо зручно потім свічки встановлювати (запалювати, гасити, змінювати).

Макар лякає -))

Ну і нарешті, гарбузи та привиди з кажанами в екстер'єрі - на балконі та на лоджії (для інтер'єру треба буде на наступного року зшити гарбузики і ще чого-небудь... якщо буде натхнення):

Гламурненький привид і не дуже -)) Очка і ротики - це кравецькі шпильки з головками відповідних кольорів: 

Вночі гарбузи з палаючими всередині свічками фотографувати мильницею - то є справа невдячна, але загалом, ви зрозуміли, так?

Я погоджуся з кожним із вас, хто скаже "Який нах Геловін у наш час?"

А я вам на це відповім так. 

Ось вирізала я гарбузам пики, вішала привидів, наклеювала кажанів і думала з кожною своєю дією: "А щоб вам всім повилазило, погань! Та щоб тебе шляк трафив! Щоб ви повиздихали на нашій землі, клята сволота! Хай вам грець, супостати проклятущі!..."

Н-даа... саме цікаве, друзі, ті матюки - з моєї підсвідомості, тобто ще з мого дитинства (я їх від бабки чула -).

Маю надію, що заговорила я свою "експозицію". 

Слава Україні!

Як ми танчик на війну проводжали

Дуже цікава подія була в нашому місті сьогодні. Не змогла не поділитися з вами, мої друзі!
Пощастило нам з Макаром побувати на освяченні тягача МТ-ЛБ, котрого тут ласкаво прозвали "танчиком".  Це вже третій танчик, що відремонтовано та передано в батальйон "Київська Русь" активістами на кошти підприємців малого та середнього бізнесу нашого міста.
Освячення проводили священики УПЦ (авжеж, КП, інші не просто не звертають увагу на криваві події в країні, а навіть відмовляються відспівувати полеглих Героїв, запроданці, гєбєшня в рясах! -((
Дуже цікавий був текст освячення, повний патріотизму, віри в святу Перемогу України над підлим загарбником-окупантом, побажань Волі нашій Україні, здоров'я та сили її захисникам, побажань цій "броньованій колісниці" допомоги в боротьбі з ворогом та захисту своєю бронею наших воїнів в боях...

А наприкінці так несподівано було почути від панотця звернення до всіх нас: "Слава Україні!" -)
Дякування бійця батальйону, куди направляється наш "танчик" та передача йому активістами нашого ГО "Майдан" в зону АТО дитячих послань з малюнками та плетеними браслетами:

Ну і нарешті!
Дозволили! =)
Дітлахи забралися всередину танчика і ретельно його обстежили:

В танчику вже покладені пакунки з продуктами, теплими речами та маскувальними сітками, що підготували для армії патріотичні славутчани:

А це трохи дитячих захватів:
  - О це круто, мам! Дивись, де я! Я крутий? І до люка можна? -))

Стилізований "фірмовий" напис і порядковий номер танчика: "Славута 003", бачите?

   - Мамо, а як тут злізти?.. Дякую!

А наприкінці дітлашня лишила в танчику на пам'ять захисникам свої малюнки і долоньки:

...Проводжаємо.

Перемагай, захищай та повертайся в свою частину неушкодженим: