Мандрівка Україною_Частина 2. Рівненський зоопарк

Продовжую знайомити своїх читачів зі своїми враженнями від мандрів.

Друга дитина підростає, а ми жодного разу не побували в Рівненському зоопарку. Зате в Київському були пару разів зі старшою... 

Вважаю, то неподобство! Своє, місцеве, теж треба знати й цінувати. 

Виправляємось:

Спокійно! Без паніки. То був жарт! =)

Мандрівка Україною_Частина 1. Тунель кохання.

"Не пройшло й півроку" - це так називається...

Але що поробиш, якщо наша мандрівка, що традиційно проходила в середині травня (на мої уродини)), припадає якраз на кінець навчального року і початок дачного сезону? А купа світлин з мандрівки потребує перегляду, обробки, осмислення, систематизації та ще ж тексту додати треба! Тому я так запізнилась цього року. Але дала собі слово опублікувати-показати, значить, виконую.

Цього року ми вирішили ознайомитись з тими цікавинками, що знаходяться майже поряд.

Отже, Частина 1.
Рівненська обл. село Клевань. 
"Тунель Кохання".

Ботанічний феномен — «живий» зелений тунель у лісовому масиві, утворений заростями дерев та кущів. Переплітаючись між собою гілками і листям, вони виглядають наче тунель точної арочної форми. Кажуть, арка має символічне значення. Ті, хто побував тут, розповідають про дуже сильну ауру, яку можна відчути. А колія на дві рейки – це ніби символ шляху для двох доль. Якщо самотня людина, стоячи у цьому тунелі, загадає бажання знайти свою половинку, воно обов'язково збудеться. Пари ж просять у долі вічного кохання. 

І справді, важко втриматись, щоб не загадати бажання, коли стоїш ніби посеред казки. Тут все здається якимось чарівним…

Вишиті наволочки

Собі наволочку вишила, сплю, вся така добра, файна, на гарній подушці, а коханому?.. 

Ось, не пройшло й півроку, як і своєму коханому теж таку подушку справила. 

Все також - в перервах між великими проектами, залишками ниток, поміж ділом... і наволочка з'явилася! 
Ще й баранчика домашнього милому подарувала, бо той, що в автівці - той в автівці)). А цей буде вдома око милувати і оберегом родинного затишку працювати. 

Поряд подушку бачите? - це я зовсім зледащіла вирішила поекспериментувати та зробила наволочку для Макара. Головне, що він зрадів! =) "Буду, як тато!", - каже =)

Пам'ятаємо. Перемагаємо

"Дорогий солдате, дякую за перемогу! Ти – герой! … 
Куди ти пішов? У рай? Вертайся! 
У нас тут країну відбирають! 
Ти тоді переміг, і зараз переможеш. Допомагай нам, будь ласка!"
Андрій, 5 клас

Так зараз в уявних листах звертаються діти до своїх дідів та прадідів - ветеранів Другої Світової Війни. Минуле не забути та його і не можна забувати заради майбутнього.

А я в ці дні просто дістала дідові нагороди, вставила їх нарешті в рамку і поставила її на видне місце в домі. 
Нагороди дісталися мені від діда Петра Андрійовича Горбатенка, в родині якого я народилася і виросла на Кубані. Він воював до 1943 року, звільняв від загарбників рідний Кавказ, дійшов до України, там був тяжко поранений (ампутували ногу). Це частина його бойових нагород, які ми з рештою онуків-правнуків розподілили між собою. Нечищені, темні... Не стала нічого з ними робити. Це пам'ять.
Ще добре пам'ятаю  двох своїх дідів-фронтовиків - діда Ваню (маминого отця), Івана Сергійовича Пономаренка, та її діда (мого прадіда), Сергія Пономаренка. Багато часу в дитинстві проводила у них на хуторі біля колгоспних ланів та річці...
Так. Обидва мої діди та один прадід пройшли війну і повернулися з неї. Всіх їх я добре пам'ятаю. Ніхто з них ніколи і нічого нам, внукам, не розповідав про неї. І ніколи вони не любили це "свято". Зараз я дуже добре розумію чому...
Сьогодні ми та наші діти відзначаємо в Україні день Пам'яті та Примирення, день Перемоги над нацизмом. 
Гірки дати. Особливо гірки вони є в ці дні. Тим більш ми цінуємо зараз своє мирне життя тут та свободу від всіляких "измів" - фашизму, нацизму, комунізму. І не втомлюємося дякувати за це і ветеранам Другої світової війни, і сьогоднішнім нашим захисникам в зоні АТО на Сході.
Сьогодні побували в школі, де наші другоклашки підготували нам урочисту програму. Згадували війни в Україні... ці страшні війни на нашій українській землі... нова історія пишеться! =(

Правнуки та праправнуки однієї війни та вони ж - діти другої... 
Будь проклятий фашизм у всіх своїх проявах! 
Нехай наші діти скоріше дочекаються миру та злагоди в рідній країні!

Баранці на вигулі

Ледве не забула! 
В березні ще зробила, але не виклала досі.
То давні вишивки, - по моїм міркам ;-) десь років зо 2-2,5 лежали, чекали на мене). Ці тестові зразки орнаментів, що я полюбляю зробити перед масштабними проектами, котрі нарешті втілились в самостійне життя!

Зробила з них баранців по МК Ірини Галущак з журналу "Українська вишивка":

Не вперше їх роблю, але кожен баранець в мене виходить зі своїм характером. Ну, я так вважаю =)
Милуйтеся:

Один баранець став дарунком гарному чоловіку, підприємцю, волонтеру ще з часів Майдану, нашому приятелю, що в важки часи (коли мій коханий був у ЗС) допоміг нам не тільки словами підтримки. Олег так доречно виявився Овеном, що баранець просто мав бути його! -) Дякуємо тобі, Олеже, ще раз!
Перед даруванням баранчик позує на наших весняних галявинках:

Ну й уся оката-вухата отара компанія наостанок:

Квітка маку

Вчора трохи помайструвала.

Великодні картинки_2015

З Великоднем всіх!
Минулого року я почала вишивати серію великодніх яєць-підвісок.
Цього року вже закінчила.
Милуйтеся:

Великодні листівки

Куртка з вишивкою "Слухай українське!"

Зустрілась мені якось на ФБ чудова, стилізована під українські орнаменти, картинка-логотип одного нашого радіо- FM 
(не запам'ятала, на жаль, якого, ну, буває ;).

Запала вона мені в вишивальну душу =)

Попрацювала над ним трохи в РМ і, скільки тих ночерів!, - декілька моточків муліне+ентузіазм і вишивка готова!



Виконала її на льоні цікавої джинсової фактури і кольору в 3 нитки муліне з допомогою накладної канви 14ct:

 Коли бралася за цей проект, вже знала, що це буде... у мене так завжди: я спочатку бачу кінцевий результат роботи, а потім розпочинаю його... мабуть, тому в мене практично немає довгобудів і неоформлених робіт.
Отже, дуже хотілося потішити свого хлоп'я - пошити йому таку оригінальну стильну куртку. До того ж, давно кортіло потренуватись пошити самої якусь одежину.
Варто лише захотіти! (це я ділюся своїм рецептом))
Захотіла - зробила!

Інтригуюча вишивка

... а точніше, техніки української вишивки.
В цьому пості всім зацікавленим даю відповідь на своє ж запитання з цього посту Весна! -)
Отже, оформила цей зразок, показую його і пояснюю про техніки:

Немає лиця та вивороту в тих шовчиках, що я показувала. 
Ось таки інтрига! =)