Як ми танчик на війну проводжали

Дуже цікава подія була в нашому місті сьогодні. Не змогла не поділитися з вами, мої друзі!
Пощастило нам з Макаром побувати на освяченні тягача МТ-ЛБ, котрого тут ласкаво прозвали "танчиком".  Це вже третій танчик, що відремонтовано та передано в батальйон "Київська Русь" активістами на кошти підприємців малого та середнього бізнесу нашого міста.
Освячення проводили священики УПЦ (авжеж, КП, інші не просто не звертають увагу на криваві події в країні, а навіть відмовляються відспівувати полеглих Героїв, запроданці, гєбєшня в рясах! -((
Дуже цікавий був текст освячення, повний патріотизму, віри в святу Перемогу України над підлим загарбником-окупантом, побажань Волі нашій Україні, здоров'я та сили її захисникам, побажань цій "броньованій колісниці" допомоги в боротьбі з ворогом та захисту своєю бронею наших воїнів в боях...

А наприкінці так несподівано було почути від панотця звернення до всіх нас: "Слава Україні!" -)
Дякування бійця батальйону, куди направляється наш "танчик" та передача йому активістами нашого ГО "Майдан" в зону АТО дитячих послань з малюнками та плетеними браслетами:

Ну і нарешті!
Дозволили! =)
Дітлахи забралися всередину танчика і ретельно його обстежили:

В танчику вже покладені пакунки з продуктами, теплими речами та маскувальними сітками, що підготували для армії патріотичні славутчани:

А це трохи дитячих захватів:
  - О це круто, мам! Дивись, де я! Я крутий? І до люка можна? -))

Стилізований "фірмовий" напис і порядковий номер танчика: "Славута 003", бачите?

   - Мамо, а як тут злізти?.. Дякую!

А наприкінці дітлашня лишила в танчику на пам'ять захисникам свої малюнки і долоньки:

...Проводжаємо.

Перемагай, захищай та повертайся в свою частину неушкодженим:  

Провітрювання

Чогось зовсім не пишеться.
Думок в голові багато, аж штовхаються, й поділитися є чім. Воно й актуальне, та якесь сумбурне все таке, багатотемне (від "тема"), гарно розвинути в блозі щось одне не вистачає часу...
Напишу, чім зайнята, чим живу.
Якось днями заходжу на лоджію і розумію, що там чи Собакін осоромився десь в кутку, чи цибуля загнила... Виявляється, що то розквітла моя "пахуча" кімнатна квітка:

Так, вона смердить, як ...еее... не знамо що! -) Зате гарна. Крупна, 5-листкова квітка, темно-вишневого кольору. Ось тому і живе на лоджії. ...уявить, коли тих "мохнатих" квіточок багато! =)
Добре, зачинимо двері лоджії і милуватимемося квіткою крізь скло. Так приємніше.
А я вам поки що свої шкарпетки доплетені покажу:

Як бачите, намагалася ущільнити особливо стратегічні ділянки шкарпеток. Здається, вдалося! Ношу 3-й тиждень, натяку на протирання не видно.
Ось види крупніше:

Замовники також не дають розслабитись (дяка їм)) - зробила 2 повтори своїх вишитих обкладинок (дуже просили саме таки).
Тепер мешкають в Мелітополі:

Кош росте.
Розпушився трошки під зиму.
Вже частіше ніс ховає в лапи.
Це до холодів...
Ось лежить на підвіконні, ловить тепло від радіатора.
Та стежить за мною уважно (а раптом я в кухню зберуся йти, туди, де багато смачного?-)
Поступово отримав домашнє ім'я - Собакін. Тому що полюбляє кусатися -)

А ось Макар підійшов до мене збоку (кош з ним трохи "в контрах" - періодично відбиваю одного від одного):

Макар пішов:

До речі про кухню.

Вчора балувалась оладками. Та не простими, а з гарбузом. Жовтенькі таки вийшли, солоденькі:

Але все ж мені звичніше гарбуз їсти в каші або смаженим з цукром. Робите таке? В мене бабуся так робила: кубиками гарбуз нарізати та на пательню з олійкою. Наприкінці цукром посіпати. Смакота!
А це я намагаюся повернутися до клаптикового шиття. Перевірила місцеву крамничку з вітчизняними тканинами, знайшла о таке:

Вже продекатіровала, накрохмаліла, висушила, відпрасувала, згорнула. Милуюсь і прислухаюсь до себе - хочу різати-шити щось?..
А поки коханого в Армії утеплила.
Батьківщина в цьому питанні дуже відстає. Добре, що волонтери та небайдужі заможні люди допомагають: наше ГО "Майдан" отримало нещодавно купу теплих речей для військових - якісних, з Німеччини.
Ось, відібрала для свого захисника (светр, пуховий спальник, бушлат):

Дяка Людмилі за фото подібних речей, сама я не встигла, бо поспішала відправити їх скоріше.
Ну ось.
Блогодомівку провітрила. З вами, друзі, поговорила.
Навіть не буду обіцяти скоро повернутись. Настрій зараз такій мінливий...
Піду Макара від Собакіна відганяти... або навпаки -)

Нестримних хвастощів і вибачень пост

Трошки пропала з Мережі. 
Вся в справах і турботах... 
На коментарі до останніх постів постараюся сьогодні відповісти, вибачте, дорогі ПЧшечкі!
Чим я займаюся, що навіть в блог ніколи зазирнути?? - Шкарпетки в'яжу! -)) Нічні прохолоди підкралися непомітно, як завжди, втім. Вже 3 пари для малого готові, пара для коханого - теж. Настала і моя черга.
Вишиваю поточне. Обмірковую нові вишиванки коханому і синочку (вже лежать розкроєні).
Фоном до цього йдуть шкільні уроки з дитинкою, нова спортивна секція, додаткові заняття англійської... я ж "німкеня", нема кому навіть домашні завдання з ним робити-перевіряти!-((. 
А ще я нового "парубка" завела! а то коханий мені це роками забороняв. Скористалися нагодою, так би мовити-))
Ну, по порядку.
Шкарпетки показувати не стану, - звичайні, без затій, навіть не фотала. Ось, думаю, може, на своїх потестую нову модель (з голови, фантазійну)). Буде вдалою, хвастану-)
Наздоганяю СП, вишиваю чергові завдання.
Ось вишитий Вол з Олиного Вертепу-2015 (а може, це бугай або звичайна корова? підкажіть, знавці Біблії). Залишилося набити фігурку і пришити фетрове денце:

Ще 2 фігурки і остаточна зборка всього Вертепу. Сподіваюся до Різдва не збавляти темпу. Синок процес ретельно контролює, знає, що Вертеп буде пам'ятним подарунком для нього від матусі-)

Хвасти, які теж займають масу часу  (уявить, скільки я їх буду змотувати)): 

Давно хотіла зібрати всю палітру DMC і ось ще влітку завдяки щасливому збігу обставин (Лесю, спасибі!), придбала за дуже приємною, ще довоєнною, ціною пару-трійку сотень моточків муліне, яких мені бракувало. 

А потім довго шукала пластикові шпулі для них.

Нарешті, хом'як задоволений: і шпулі на гурті купила, і виробникові нашому зайвий раз не зрадила:

Ну і про парубка, як обіцяла -)


Знайомтеся: Тернопільський Сірий. ...ні, це не Сергій Притула 
(хоча, я його теж дуже поважаю і люблю)). 
Це сіре кошеня, воно родом з Тернополя. 

Я готую Макару гербарій, а кош долучився

Кот-мандрівник, загалом 
(Тернопіль-Львів-Славута)).

Хлоп'я вже встиг трохи підрости 
(поки поневірявся по кутах). 
Як вихований кіт, вміє все (умка)! Швидко зрозумів своє місце (навіть ночами спить у своєму кошику і не репетує за зачиненими дверима ванної. ...чи надовго це? -))
В їжі не вибагливий (кормом годувати не хочу, маю з ним поганенький досвід). 
Грайливий. Не випускає кігті, але любить кусатися. Норовить полювати на руку (коли шию на машинці) і укладатися на грудях, коли сиджу вишиваю.

Ще з ним знайомимося. 
А він з нами. 

  - Ось, рибою годують ... здається, мені пощастило!

Ім'ям ще не обзавівся. Відгукується на все -)) 

Дарувальниця назвала Майкрофтом (котрий Холмс)) 

Макар кличе Мурчиком. 

А мені все одно. 

Воно муркоче і тепленьке... Давно хотіла -))

Гортаючи шкільні підручники

Як корисно вчити уроки з дитиною!
Особливо, якщо ти вчився в іншій державі (прастігоспаді!).
З дочкою вчитися не виходило - у мене тоді знання української мови були на рівні розмовного суржику, тому за мене віддувався коханий, я тільки підключилася на етапі вивчення донькою німецької мови та написання творів і письмових робіт з мов (вголос я розвивала думку російською, дотер слухала і писала на той, на якій було задано: українською, польською або англійською))
Отже, по порядку.

Якось на ринку в колоритній бабці я випадково купую в'язку красивої рослини. Бабулька-травниця киває і захоплено шепоче мені, що я ж напевно знаю, рослина ця корисна, нерви лікує? ...напевне, у мене тоді вид був ще той=), проте, я букетик цей хотіла просто повісити на кухні, щоб прикрасити її по сезону. Бабця ж мене переконувала, щоб я обов'язково подивилася в тому залізному ящику про верес (він, ящик, у мене повинен бути - "у вас у всіх він зараз є")!
Почувши назву рослини, для мене нарешті відкрилася таємниця всіх українських назв місяців! І здогадки мої розвіялися, коли потім ми вчили з малим уроки по підручнику "Природознавство" для 2 класу. 

Виявляється, не все так очевидно було і з тими місяцями, які я вважала "легенькими".
Хто не знав (як я) чи погано (або дуже давно) вчився у 2-му класі, напишу ці секрети:

Январь - СІЧЕНЬ.  У давнину в цю пору починали розчищення ділянок від корчів для весняної сівби. Такий промисел носив назву січа. До цього перший місяць року мав і інші назви: студень, тріскун, сніжень, вогневик, лютовій, просинець.

Февраль - ЛЮТИЙ.  Просто тому що люту вдачу має. Попередні назви теж свідчать про його круту вдачу: зимобород, казибрід, крутень, а також оскільки він знаходиться на межі між зимою та весною - межень.
Март - БЕРЕЗЕНЬ.  Назва походить від назви промислу - березол (заготівля березового вугілля й попелу, яки використовували для виготовлення скла). У народі його також називали: капельник, протальник, запалі сніги, з гір потоки, полютий, соковик, красовик.
Апрель -КВІТЕНЬ. Саме в цей час починає квітувати земля. Також в народі були уживаними і інші назви: лукавець, апріль, дзюрчальник, краснець, водолій.
Май - ТРАВЕНЬ.  Земля вкривалася травами. У народі травень також називали: травник, громовик, пісенник.
Июнь - ЧЕРВЕНЬ.  Назва місяця походить від слова "червець". Саме в цей час з’являється сокоживна комаха - кошеніль (червець). У давнину з неї добували червону фарбу, якою фарбували давньоруські стяги. Її також продавали сусіднім державам. До цьго перший літній місяць мав назви: гедзень (знов комахи!), гнилець, кресень, ізок (коник), червивий місяць.
Июль - ЛИПЕНЬ. Дуже давня назва місяця. Походить від слова липець (липовий мед). На цей місяць припадає період основного медозбору. У народі його називали: білець, грозовик, дощовик.
Август - СЕРПЕНЬ.  Назва місяця походить від слова серп. Серп - це знаряддя, яким жали зернові  Інші народні назви місяця також пов’язували із жнивами: хлібочол, жнивець, городник, копень, спасівець, зоряничник, барильник, прибериха-припасиха.

зи: А слово серпанок (росс.- туман, дымка) походить від слова серпень? Чи навпаки? Адже такі явища природи характерні саме для серпня. Тоді ручне сільськогосподарське знаряддя праці тут ні при чому...

Питання для мене ще відкрите.

Сентябрь - ВЕРЕСЕНЬ.  Назва першого місяця осені прийшла з Полісся (ага, це в нас)). Справа в тому що на Поліссі у цей час цвіте верес - дуже цінна медоносна рослина. Інші назви місяця: ревун, зарево, сівень, бабське літо, покрійник.

Октябрь - ЖОВТЕНЬ. Все просто, це час жовтого листя. Цю назву місяць має ще з часів Київської Русі. В народі його називали грязень, хмурень, листопадник, зазимник, весільник. А також паздерник - від слова паздер (костриця). В цей час переробляли льон та коноплі (від волокон відділяли кострицю).
Ноябрь - ЛИСТОПАД. Назва останнього осіннього місяця прийшла із західноукраїнських земель. У цей час там опадає листя. А на сході України - дерева вже листя скинули. Тому в Київській Русі цей місяць звався груднем, а перший місяць зими мав іншу назву. Народні назви: грудкотрус, листопадець, падолист, братчини.
Декабрь - ГРУДЕНЬ (самий загадковий для мене місяць... був)). Назва останнього місяця року походить від слова груддя (росс.- комья). Після осінніх дощів розтоптані возами грунтівки замерзали. Пересуватися такими дорогами було важко - заважали замерзлі грудки (росс.- комочки). В давні часи цей місяць називався студнем. У народі його звали: лютень, хмурень, стужайло, мостовик, трусим.

А хочете заглянути зі мною в підручник малювання "Образотворче мистецтво" за 2-й клас? 

Зовсім випадково побачила ці сторінки, коли на початку місяця обгортала підручники. Як докладно і доступно діткам викладено, да?  Навіть тупий дорослий зрозуміє. 
Ну просто готова відповідь на ту феєричну статтю про вишиванкові фобії деяких росіян -))
В підручнику навіть практичне заняття з моделювання сорочки є (оце ж бандерівці-хвошизди лютують, так?)

Ах да! 
І зверніть увагу на рік видання підручника. Виявляється, пани табачник і янукович були ще тими націоналістами!=)

Ну а це вже Арішкіни підручники. 
Колишні. Відкопала я їх ще влітку із заслання із дачної бібліотеки. Адже вони - те що мені зараз треба! 

Буду потроху заповнювати прогалини в українській освіті. 
Лікнеп, загалом.  
А то, розумні ресурси то є добре, але "живі" книжки всяко ліпше. 

Побажайте мені успіхів, друзі!