Ідентифікація ...бочки

Нарешті!
Нарешті я це почала робити!
Тим літом, тим спокійним, мирним літом, коли ще нічого не віщувало, у мене було багато задумок, і я навишивала на дачі купу цікавинок. Їх залишилося тільки оформити... Але ви знаєте, що сталося восени рівно рік тому... І мої руки тоді опустилися... Я довго не могла ані шити, ані вишивати, ані творити щось безневинне і в рожевих шмарклях миле, відмежувавшись від дійсності
Зараз таке почуття, що ми, українці, прожили не рік, а цілу вічність! Такій він був ємний, багатий на події, потрясіння, кардинальні зміни у свідомості, переоцінки цінностей. Хтось скаже, що нічого, мовляв, не змінилося, все в країні і суспільстві залишилося як і раніше (а найпесимістичніші додадуть ще багато чого -((. Але я впевнена, що і країна кардинально змінилася, і сам українець. І назад дороги вже немає ("мамо, народи мене назад" не вийде). Мені здається, саме в 2014-му кожен з нас, нарешті, остаточно і безповоротно усвідомив себе НЕ громадянином населення, що живе на території України, а - саме УКРАЇНЦЕМ як частинкою народу, згуртованої єдиної нації.
Тепер у мене зовсім другий настрій. Я багато творю-вишиваю. Несподівано у мене менш ніж за рік народилося 3 (три!) вишиванки і десятки обкладинок для паспорта. На них українськи традиційні орнаменти і така робота мене дуже допомагала пережити ці місяці. Я майже перестала шити... Досі підсвідомо уникаю ті рукоробні місця і проекти, де мої погляди, м'яко кажучи, не поділяють (рано чи пізно епідемії зникають, але я не доктор)...

Але це був розлогий зачин, далі будуть нові рукотвори.
Отже, багато з моїх читачів знають мене як запасливу ґаздиню. То так і є, але наскільки я запаслива, не всі здогадаються ;-)  Останні років 6 я переважно засушую пряну зелень, ягоди, фрукти, деякі овочі, трав'яні збори для гарячих вітамінних напоїв. Агрегат у мене добрий (майже профі-), тому якість сушіння тільки спонукала мене на більші об'єми смаколиків.  
Одразу постало питання - як і де зберігати ті смаколики? Здавалось б, самий ліпший спосіб зберігання - в скляних файних банках (і видно, і по науці)). Але заховаєш їх десь далеко у шафі - забуваєш про наявність, виставиш на видне місце - сушіна з часом псується на світу (колір блякне, неапетитно виглядає).
І одного разу я знайшла вихід - діжки відра бочки з-під топінгу до кави, що мені навезла донька у великій кількості в бутність свою баристою в кав'ярні! Я ж підозрювала - хорошие сапоги, надо брать! міцні, фольговані зсередини, з міцною капроновою кришкою, знадобляться!
Зберігаються мої запаси в цих бочках відмінно! Не сиріють, не псуються, не втрачають колір, смак і вітамінність. А от самі бочки-то непрозорі, що там в них лежить - неясно... Проблему треба було якось вирішувати. Красиво вирішувати (рукодільниця я чи де?))
Так ось вам і розгадка назви поста:

Я їх ідентифікувала!  Не всі, але більшість (є потенціал для творчості і пошуку потрібних схем))
Насолоджуйтесь переглядом і моєю знахідкою:

Дражнюся об'ємами запасів (думаєте, я за літо одну таку бочку полуниць насушила? =):

Каюся, з назвою дещо збрехала: замість "Суниця" тре було вишити "Полуниця". То я тоді час вирішила зекономити на вишивці (ой, як багато зекономила! -))

Як це робилось?
Стрічка-канва (біла Аїда 14ct і сірий льон), вишивка, широка і щільна текстильна резинка (важко сказати де саме вона застосовується у шитті, тому без пояснень - купила там, де її був великий вибір по ширині і забарвленні):

Вишила вподобані дізайни на стрічках, пришила до кожній резинку білизняним закритим швом "в замок" з двох боків.

Вуа-ля!
На 8 бочок - майже 2 м. резинки (і трохи менше стричок загалом).

Люблю свої чаї... Помітили, так? =)
І печиво солене полюбляю з кунжутом або соленики з кмином. В бочках вони завжди залишаються хрусткіми -)

Ось ще тут можна розгледіти як пошито і як виглядає ззаду та з боків:

Ну а ці бочки з мигдалем і грецькими горішками вже просять і чекають на свою достойну ідентифікацію: